Вода прозора, але небезпечна: як перевірити її вдома й коли потрібна лабораторія

Найпростіший тест — налити воду в прозору склянку чи білий посуд і подивитися на неї при доброму освітленні. Насторожити мають незвичний відтінок, каламутність або помітний осад.

Другий спосіб — набрати воду приблизно на третину пляшки, добре струсіть і простежте, чи з'являється стійка піна. Якщо вона не зникає, а від води йде підозрілий запах, пити її не варто. Особливо тривожні ознаки — запах бензину, хімікатів чи інший різкий неприродний аромат. Про це нагадує МОЗ України.

У продажу є тест-смужки та набори для перевірки pH, жорсткості, нітратів, нітритів та інших показників. Але вони не замінюють лабораторного аналізу — особливо якщо йдеться про воду з колодязя чи свердловини.

Якщо у воді є видимі частинки, її спершу відстоюють у чистій ємності, аби важкі домішки осіли, а потім обережно переливають верхній шар через побутовий фільтр. Фільтри з активованим вугіллям зменшують вміст частини органічних домішок і покращують смак та запах, а мембранні системи працюють глибше й здатні видаляти ширший спектр розчинених речовин.

Коли головна проблема — мікроби, найнадійніший домашній метод — кип'ятіння. За даними ВООЗ, доведення води до активного кипіння та правильне зберігання після цього інактивують бактерії й віруси. Щоправда, кип'ятіння не прибирає хімічних забруднювачів: скажімо, нітрати простим знезараженням не видалити, для цього потрібен відповідний аналіз і метод очищення.

Для води з колодязя чи свердловини одного домашнього тесту замало. Надійніше періодично здавати зразок до лабораторії та перевіряти основні мікробіологічні й хімічні показники. Уже за результатами підбирають очищення: механічний фільтр проти частинок, вугільний — проти певних органічних домішок і запахів, мембранні системи — проти частини розчинених речовин.

І головне: не визначайте безпечність питної води лише за смаком, кольором чи запахом. Вона може бути на вигляд бездоганною, але містити невидимі забруднювачі.