Не лише «зелена цибуля»: як ще українці називають цю городину

Найпростіший і цілком правильний варіант — «зелена цибуля». Так кажуть про молоду рослину з ніжним зеленим листям, яку додають у салати, супи чи окрошку. У кулінарних книгах можна зустріти й термін «цибуля-перо» — ним позначають саме зелену частину пророслої цибулі.

Слова «перо» та «пір’я цибулі» описують довге листя рослини. Тож цілком природно звучить фраза «наріжте пір’я зеленої цибулі». Це не окрема назва овоча, а позначення його надземної частини. Схоже значення має й слово «цибулиння».

На заході України можна почути колоритне «цибахи», а на півдні — «цибук». Ці діалектні варіанти додають мові місцевого шарму. Іноді вживають «цибульку», «зелень» або навіть образне «пір’як».

Щоправда, зі словом «зелень» варто бути обережним: воно надто широке й може стосуватися кропу, петрушки, кінзи чи інших трав. Тож як точна назва саме зеленої цибулі воно не завжди доречне.