Вилкове під час війни: екскурсії Дунаєм, кладки та дунайський оселедець

За словами власника «Дунайської садиби» Івана Козьми, який народився і виріс у Вилковому, європейські круїзні лайнери, що колись заходили до міста, більше не привозять сюди гостей. Садиба працює з 2010 року, а туристів тут почали приймати з 2016-го. Раніше на її території діяв готель зеленого туризму, нині проживання не пропонують — але люди все одно приїздять: гуляють, фотографуються, куштувати місцеві страви та вирушають на воду.

Для гостей доступні два основні маршрути. Перший — Старим містом: човен виходить Дунаєм, заходить у міські канали, туристи можуть зійти на берег і прогулятися Вилковим, а далі продовжити кільцевий маршрут водою. Другий веде до острова Єрмаков — угору за течією Дунаю. Там можна піднятися на оглядову вежу, поспостерігати за птахами й дикими тваринами, побачити водяних буйволів і коней.

Один із каналів на маршруті — Білгородський. Козьма називає його своєрідною вулицею Вилкового, адже по обидва боки стоять будинки. За його словами, це єдиний канал у місті природного походження, а серед місцевих він має неофіційну назву Гусєва — колись тут було багато гусей. Ще одна особливість старої частини міста — «кладки», дерев'яні настили на кілках. Їх піднімають над землею, щоб вода не підтоплювала настил і він не підгнивав. Цими тротуарами місцеві щодня дістаються домівок, діти ходять до школи, ними перевозять продукти. До частини міста можна потрапити або човном, або такими настилами. Козьма каже, що через м'які ґрунти інші конструкції тут не прижилися: пробували облаштовувати бетонні кладки та доріжки, однак вони не підходили для цієї місцевості.

Окрім водних прогулянок, гостям пропонують місцеву кухню. Фрукти й овочі вирощують у самому місті та на островах у дельті Дунаю, господарства переважно невеликі, а землю удобрюють дунайським мулом. Найпопулярніші — рибні страви: дунайський оселедець, дикий дунайський короп, сом і дунайська креветка. Усе це локальні продукти, які можна скуштувати на місці або забрати із собою. Продаж крафтової продукції став для садиби одним зі способів адаптуватися до скорочення потоку відвідувачів: оселедець тут заготовляють невеликими партіями — готують, вакуумують та охолоджують.

«І цей напрямок допомагає нам триматися на плаву», — каже Іван Козьма. За його словами, нині потік гостей мінімальний, а витрати покривати потрібно. «Дуже складно сьогодні вести бізнес. Це, мабуть, сьогодні вже не про бізнес більше, а про стиль життя і про необхідність триматися», — говорить він.

Основний сезон у Вилковому триває з травня до вересня. Частина гостей приїздить сюди під час відпочинку на чорноморському узбережжі, зокрема у Приморському, і проводить день у дельті Дунаю. Після початку повномасштабної війни більшість відвідувачів — туристи з України. Козьма розповідає, що цього року до міста приїздили люди, які до того протягом трьох років нікуди не виїжджали. На його думку, під час війни такі поїздки потрібні не лише як розвага — вони дають можливість змінити обстановку й отримати нові враження.

«Їй треба відпочити, змінити обстановку, смачно поїсти, поспілкуватися, побачити щось нове, зарядитися яскравими враженнями і йти далі, жити далі», — сказав Іван Козьма.