Вільні на 13 років раніше: як Галичина випередила Росію у скасуванні кріпацтва

Коли говорять про скасування кріпацтва, зазвичай згадують маніфест російського царя Олександра II від 1861 року. Проте історія українців має власну, більш ранню дату звільнення — 1848 рік, час революційної "Весни народів" у Європі.

Тоді на українських землях існував справжній цивілізаційний розлом. На захід від Збруча, у Галичині, Буковині та Закарпатті, діяли закони Австрійської імперії. На схід простягалися території Російської імперії з жорстким кріпосницьким ладом.

У квітні 1848 року губернатор Галичини Франц Штадіон, намагаючись випередити польське повстання, оголосив про скасування панщини для селян, зокрема й українських. Імператор Фердинанд I згодом затвердив це рішення. Так українці отримали громадянські права, право суду та участь у виборах до віденського парламенту. Це дало поштовх створенню Головної Руської Ради, першої української газети "Зоря Галицька" та національних гвардій.

Водночас українці по той бік Збруча залишалися власністю російських поміщиків, яких могли продати або заслати до Сибіру. Російська імперія скасувала кріпацтво лише після поразки у Кримській війні, а цю подію активно розпіарили як велике досягнення.

Чому ж 1848 рік залишився майже непоміченим? По-перше, Галичина сприймалася як провінційна периферія. По-друге, свобода не принесла селянам миттєвого багатства: ліси та пасовища лишилися у шляхти, що породило десятиліття судових суперечок. Але головне — потужна імперська машина Росії та СРСР нав'язала світові свій погляд на історію. Факти незмінні: українці здобули волю на 13 років раніше.