Серпень-1968: як Чехія згадує окупацію і підтримує Україну

У ніч проти 21 серпня 1968 року кордон Чехословаччини перетнули понад 200 тисяч військових, а згодом їх кількість зросла до 500 тисяч. Країна опинилася під окупацією, яка тривала майже 23 роки. Беззбройні люди вийшли на вулиці з протестами, але без жертв не обійшлося: лише за перші десять днів загинули 90 цивільних, до кінця року — 137. Загалом історики нарахували 288 загиблих за весь період окупації.

У Празі біля будівлі Чеського радіо, де загинули одні з перших жертв, пройшла поминальна служба. На Вацлавській площі відкрили фотовиставку «Щоби мрії не сіріли», а в парку «Стромовка» вп'яте провели фестиваль NeverMore 68 — він існує з 2022 року, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну.

Напередодні річниці біля російського посольства втретє відбулася акція «Йди додому, Іване!» (Běž domů, Ivane!). Її організували громадські організації «Людина в біді», «Пам'ять нації», «Мільйон митей для демократії» та Європейський конгрес українців. Медіакоординаторка «Людини в біді» Адріана Черна наголосила: «Ми зібралися перед російським посольством символічно, щоб вони бачили, що ми не забули і що нам не байдуже. Ми хочемо нагадати, що Україна вже п'ятий рік захищається від російського вторгнення. Українці борються за те, щоб з вами не сталося того, що сталося з нами». На акції збирали кошти на евакуаційні медичні дрони для ЗСУ.

Серед учасників були й очевидці подій 1968-го. 20-річна на той час Вєра Рубалова бачила радянські танки на вулицях Праги. Вона зізнається: якби тоді дали відсіч, історія могла бути іншою. «Ми не захищалися від нападу і через це поплатилися понад 20 роками окупації. 24 лютого 2022 року, можливо, ті самі танки хотіли захопити Київ. Але Україна відстояла Київ і вже п'ятий рік мужньо бореться за свою свободу», — каже вона.

Історик Міхаель Романцов зауважує: для чехів ця дата — найкраще нагадування про справжню природу московського режиму, який не змінюється зі зміною «вбрання». Він також звертає увагу на прокремлівські наративи, які намагаються перекласти відповідальність за окупацію на Україну, згадуючи «українця» Брежнєва чи учасників операції «Дунай». Це — інструмент маніпуляції, наголошує він.

Українці, які через війну опинилися в Чехії, також долучилися до пам'ятних заходів. Надія Клименко, яка втекла з окупованого Приморська Запорізької області, каже: «А як інакше? Не можна по-іншому». А ще вона згадує, що у 1968-му, 15-річною дівчиною, чула про події в Чехословаччині, але тоді не розуміла їхнього значення. Тепер — розуміє надто добре.