Умань знову приймає хасидів: як місто готується до Рош га-Шана

Рош га-Шана — час, коли Умань оживає по-особливому. На вулицях з'являються вивіски івритом, у місцевих супермаркетах — кошерні продукти, а головною точкою тяжіння стає могила засновника брацлавського хасидизму цадика Нахмана. Віряни долають тисячі кілометрів, аби помолитися саме тут, і цьогоріч, попри війну, очікується до 40 тисяч паломників.

З 4 до 17 вересня в місті діє особливий режим в'їзду: на окремих ділянках перекрито рух, встановлено блокпости. В'їзд на вулицю Визволителів з траси Київ — Одеса дозволений лише паломникам. Від початку повномасштабного вторгнення шлях хасидів став складнішим: замість літаків — переважно автобуси через 21 визначений пункт пропуску. Найбільший потік очікують на кордонах з Румунією, Польщею, Угорщиною та Молдовою.

МЗС України застерігає прочан про ризики — ракетні обстріли, диверсії та брак укриттів. Тож до Умані прибудуть ізраїльські медіатори, які допомагатимуть у комунікації з місцевими службами, а також перекладачі.

Економіка свята відчутна: у кварталі на вулиці Туристів, де зосереджені готелі, магазини та синагога, ціни на житло сягають 3–6 мільйонів гривень за квартиру, а номер у готелі на чотири дні коштує близько 60 тисяч гривень. Для місцевих це джерело доходу: хасиди наймають помешкання, а ще до їхнього приїзду уманці шукають підробіток — кухарів, вантажників, прибиральників.

Символіка свята — у деталях: на столі має бути риб'яча чи бараняча голова, морква кружальцями, гранат, а головне — звук шофара, баранячого рогу. Євреї зустрічають 5787 рік, і це час не лише святкування, а й глибокого самоаналізу. Хасиди вірять, що саме на Рош га-Шана цадик Нахман, який заповів поховати себе в Умані після трагічних подій XVIII століття, може заступитися за них перед Всевишнім. Цьогоріч могилу визнали пам'яткою національного значення, а традиція, що пережила радянські заборони, триває вже вчетверте під час війни.