Як Україна зламала російську логістику: рекордні удари по НПЗ і портах

Українські військові б'ють по російській нафтовій інфраструктурі, портах та енергетиці не хаотично, а за однією стратегією. І Росія вже відчуває наслідки.

Серпень ще не завершився, а Україна встановила рекорд: станом на 29 серпня по російських НПЗ завдано 21 удар. Для порівняння, у травні було 17 влучних атак, у липні — 18. Через це з початку місяця зупинили роботу шість великих заводів, а нафтопереробка в Росії впала до двадцятирічного мінімуму. Ціни на бензин знову поповзли вгору.

Показова історія Кстовського НПЗ. Туди били 29 липня, а через майже місяць, 26 серпня, прилетіло знову. Спочатку здається, що перший удар був неефективним. Але насправді Сили оборони чекали, поки росіяни почнуть відновлювати установку АВТ-6, і вдарили саме тоді, коли біля неї працювали чотири-шість кранів. У підсумку знищили і саму установку, і техніку для ремонту. Тепер про нормальну роботу заводу можна забути надовго.

Це вже інша логіка війни: мало пошкодити об'єкт, треба змусити противника витрачати ресурси на відновлення, а потім знову знищити результат цієї роботи.

Через удари по ключових НПЗ — Кстово, Ярославлю, Рязані та московській Капотні — Росії доводиться дедалі більше спиратися на Білорусь. За сім місяців білоруські «Нафтан» і Мозирський НПЗ у 25 разів збільшили переробку російської нафти. Нафтопродукти звідти йдуть у центральні регіони Росії, але трубопроводів немає — доводиться возити залізницею. Виникає нова логістична залежність.

Схожа ситуація на морі. Операція Сил безпілотних систем триває вже майже два місяці. Під удари потрапили судна тіньового флоту, заблоковані порти. Понад 90% суден, які Росія використовувала в Азовському морі, вже не ходять. Азов, Ростов-на-Дону та Таганрог Москва перестала використовувати. У Новоросійську зупинявся термінал «Шесхарис» і три зернові термінали. У південних регіонах навіть оголошували надзвичайну ситуацію через колапс із відвантаженням зерна.

Головне зараз — не кількість видовищних пожеж. Важливо, наскільки системно Україна змушує Росію втрачати ресурси, ремонтувати знищене, шукати нові маршрути і знову потрапляти під удари. Ми вже бачимо систему, в якій після кожного удару Росії стає дорожче забезпечувати власну війну.