The Rolling Stones видали альбом, який не соромно слухати: нове звучання
Нова платівка Foreign Tongues, що вийшла 10 липня, демонструє несподіване перевтілення легендарних рокерів. Музиканти свідомо скоротили пісні й додали танцювальних ритмів, щоб зацікавити молодь.
Оглядач Ігор Танчин зазначає, що це не просто черговий альбом літніх музикантів, а справжній перехід у нову еру. Учасникам гурту вже за 80, але вони не застрягли у звучанні 70-х чи 90-х. Натомість платівка звучить сучасно й насичено. Пісні стали коротшими, без довгих вступів та інструментальних програшів – усе підпорядковано танцювальному ритму, який люблять молодші слухачі.
Прихильники старого звуку можуть назвати цей альбом занадто попсовим. Але, як нагадує Танчин, після хіта Anybody Seen My Baby? (1997) у гурту майже не було композицій, які однаково добре звучали б як рок-пісня і як поп-мелодія. На Foreign Tongues музиканти свідомо повертаються до цієї ідеї. Треки Never Lose You чи Covered in You можуть сподобатися навіть тим, хто не знає, хто такі The Rolling Stones. Гурт не просто експлуатує власну легенду, а розширює її, намагаючись залишитися частиною сучасності й привести нових слухачів до свого класичного каталогу.
Окрема гордість альбому – кавери. Найбільше враження справляє You Know I'm No Good Емі Вайнгауз, а також Beautiful Delilah Чака Беррі. Крім того, на платівці є колаборації з Чедом Смітом, Полом Маккартні та продюсером Ендрю Воттом, який майже став повноцінним учасником запису. Також гурт працював із давнім клавішником Меттом Кліффордом. Особливо зворушливо, що на одному з треків звучать барабани Чарлі Воттса, записані ще у 2020 році.
Чи стане Foreign Tongues класикою рівня Sticky Fingers чи Exile on Main St. – покаже час. Але це точно не альбом людей, які доживають кар'єру. Це робота гурту, який і через шість десятиліть не боїться змінюватися.
