Світ знімає ізоляцію з талібів: хто і чому йде на контакт

Режим «Талібану» розпочав активну дипломатичну кампанію, аби прорвати міжнародну ізоляцію. І схоже, це спрацьовує: Індія, Китай, Катар, Іран та кілька держав Центральної Азії вже приймають представників руху або відкривають нові канали комунікації. Росія, яка торік визнала талібський уряд, нещодавно підписала з ним угоду про військове співробітництво.

ООН тим часом називає Афганістан «кладовищем прав людини»: жінкам заборонили навчатися в університетах і обіймати більшість посад, дівчата-підлітки втратили доступ до освіти, меншини переслідують, а журналістів та активістів душать репресіями. Попри це, у червні Євросоюз провів у Брюсселі переговори з делегацією талібів — вперше з 2021 року. У Єврокомісії їх називають суто «технічними» і присвяченими депортації афганців, яким відмовили в притулку. Таліби ж трактують візит як історичний крок до визнання.

Правозахисники б'ють на сполох. «Не можна одночасно засуджувати зловживання "Талібану" й оголошувати про переговори щодо імміграції. "Талібан" заявляє своїм прихильникам удома, що міжнародна спільнота тепер визнає режим», — каже активістка Ферешта Аббасі. Її непокоїть, що розрізнені контакти підривають послідовну позицію: жодних поступок без реального прогресу в правах людини.

Мотиви країн, що йдуть на зближення, різні. Таджикистан, Туркменістан, Киргизстан, Узбекистан і Казахстан хочуть домовитися про торговельні шляхи та трубопроводи, які дадуть їм вихід до моря. Індія використовує напруженість між талібами та Пакистаном і вже закликала ООН переглянути санкції проти представників руху. Китай, який непокоїться через екстремізм на своїх кордонах, минулого року навіть виступив посередником між Кабулом та Ісламабадом.

Аналітики сходяться на тому, що таліби сприймають будь-який контакт як дипломатичну перемогу і знак легітимності. Вони навряд чи підуть на суттєві поступки, адже всередині руху домінують найконсервативніші групи. Тож міжнародна спільнота опинилася перед дилемою: ізолювати режим далі, ризикуючи поглибити гуманітарну кризу, чи взаємодіяти, фактично визнаючи його.