Славутич перемагає блекаути: як місто будує енергетичну незалежність

Славутич, розташований за 12 кілометрів від білоруського кордону, двічі занурювався в повну темряву. Перший раз — у 2022 році під час окупації, другий — минулої зими після удару по підстанції, коли місто чотири дні лишалося без світла. Ці випробування підштовхнули місцевих мешканців до рішучих дій.

Ідея створити енергетичний кооператив виникла у Дмитра Вербицького. Він згуртував близько сотні людей зі Славутича та навколишніх районів. Разом вони зібрали понад 3 мільйони гривень і встановили сонячні панелі на дахах трьох будівель, зокрема на будинку культури. Потужність цієї "народної" електростанції — 400 кіловат. Кожен пай коштував 15 тисяч гривень, хтось придбав один, а хтось і всі 70. Вироблену електроенергію продають у загальну мережу за "зеленим тарифом", а учасники отримують дивіденди.

Але сонячні панелі — лише частина великого плану. Міський голова Юрій Фомічов, який сам має паї в кооперативі, розповідає про комплексну систему "Енергетичний острів". Приватний бізнес збудував дві котельні на відходах деревини, на дахах шкіл і дитсадків встановили сонячні станції, запустили когенераційні установки, які одночасно дають тепло та електрику. Також модернізували насоси для циркуляції води.

"Десь половину міста можна забезпечити тільки на цьому — по черзі переключаючись і працюючи за графіком", — зазначає Фомічов. Він наголошує, що жодної копійки з міського бюджету на ці проєкти не витратили — обладнання профінансували міжнародні партнери, а в розрахунках допомагають місцеві енергетики, яких у Славутичі чимало.

Досвід Славутича вже починають переймати в інших регіонах. Агенція сталого розвитку "Синергія" допомагає створювати подібні кооперативи на Харківщині та Хмельниччині. Їхній голова Вікторія Вострякова пояснює: спершу треба зрозуміти, яку саме потребу закриватиме спільнота, а вже потім збирати команду щонайменше з трьох однодумців, розробляти статут, реєструвати юрособу через ЦНАП та отримувати технічні умови на приєднання до мереж.

Для Дмитра Вербицького цей проєкт не про заробіток, хоча з одного паю він отримує орієнтовно 3 тисячі гривень на рік. "Це демократична залученість людей до процесу. Це як ОСББ — спільна власність. У природі не може існувати контрольного пакета акцій", — підсумовує він.