Равлики під Черкасами: ескарго, дев’ять соусів і муцин на долоні
За 12 кілометрів від Черкас, у селі Благодатне, подружжя Яковенків уже понад п’ять років вирощує равликів. Тут можна не лише скуштувати делікатес, а й потримати молюска на долоні та відчути його косметичний ефект.
Ферма «БлагоРавлик» з’явилася 2018 року, а ідею започаткувати такий бізнес діти подали батькам. Анна жартує, що спершу вважала цю справу легкою, але насправді равлики виявилися дуже вимогливими: якщо щось зробити невчасно — «все, фініш». Чоловік Геннадій навіть порівнював їх зі свинями та курми, яких виростити значно простіше.
Гостям ферми пропонують ескарго із соусами на будь-який смак — від класичного часниково-петрушкового до варіантів із паприкою, кінзою, руколою чи чорними трюфелями. Усього тут готують дев’ять соусів, рецепти яких розробила донька Тетяна. Вона навчалася за кордоном і місяцями підбирала пропорції. До страви подають багет, а ідеальним напоєм виявилося українське біле сухе вино з яблучним післясмаком.
Поїдання равликів — не такий складний ритуал, як здається. Достатньо затиснути мушлю спеціальними щипцями, виделкою дістати м’ясо, вилити соус на грінку — і можна куштувати. У Франції, за словами Анни, у звичайних закладах подають навіть просто зубочистку. Головне — не хапати гарячим і не чистити равлика: у мушлі лише м’язовий орган.
Фермерські равлики суттєво відрізняються від диких. Їх годують комбікормом, який змінюють залежно від фази росту, а воду для поливу мають сертифікувати як питну за стандартами ЄС. Дикі ж молюски харчуються чим доведеться, більше рухаються, тому їхнє м’ясо жорсткіше. До товарного розміру равлик росте близько семи місяців, але багато залежить від погоди: у 2022 році раптовий заморозок у вересні занапастив 15% стада.
Окрім дегустацій, на фермі розвінчують міфи про равликів. Виявляється, вони не такі вже й повільні — можуть розганятися до семи метрів на годину. Зубів у них може бути до 23 тисяч, і розташовані вони на язиці-радулі. Равлики реагують на людей і навіть, за словами господині, відчувають енергетику: якщо людина в поганому настрої, тваринка не піде на долоню. А ще вони виробляють муцин, який використовують у косметології — на фермі кажуть, що він допомагає навіть після опіку кропивою.
Після початку повномасштабної війни обсяги роботи скоротилися майже на 85%, Геннадій пішов на фронт. Анна відновлювала маточне стадо, але ферма продовжувала приймати людей, зокрема військових. Жінка згадує: коли вони заходили з потухлими очима, а виходили з усмішкою — це була її особиста перемога. Нині вона не будує далеких планів: «Ми зараз живемо одним днем і щасливі одним днем. Загадувати нічого не можна. Але вірити треба».
