Повертатися чи залишатися: що змінилося у настроях українців за кордоном

Лише 53% українців за кордоном нині планують повернутися в Україну — це суттєвий спад порівняно з 68% у 2025 році. Натомість кількість тих, хто остаточно вирішив не повертатися, зросла вдвічі — з 17% до 34%. Про це свідчить третя хвиля дослідження Gradus Research, яке охопило близько 600 респондентів в Україні та 700 у країнах ЄС.

Найтривожніший показник: навіть за умови завершення війни на умовах України 31% опитаних не планують повертатися, хоча рік тому таких було лише 13%. Це означає, що для значної частини людей рішення вже ухвалене і воно не залежить від безпекової ситуації. За чотири роки вони інтегрувалися в нових країнах, і тепер Україна конкурує за їхнє повернення не лише безпекою, а й якістю умов для життя.

Безпека залишається головним чинником (86%), але найшвидше зростають прагматичні мотиви: стабільність і можливість планувати майбутнє (з 66% до 74%), кращі перспективи для родини (з 68% до 77%), самореалізація (з 49% до 56%). Дослідники зазначають: повернення дедалі частіше стає не емоційним поривом, а холодним рішенням, де ностальгія програє іпотеці, школі дітей і трудовому контракту.

Окрема тенденція — роль суспільної атмосфери. Частка респондентів, які називають негативне ставлення в Україні причиною залишатися за кордоном, зросла з 30% до 53% за рік. Тобто осуд і ярлики щодо тих, хто виїхав, лише посилюють відчуження і відштовхують людей.

Вперше найвагомішим чинником, що може спонукати до повернення, стали не безпека чи робота, а зміни умов перебування в ЄС — скорочення соціальної підтримки, завершення тимчасового захисту чи інші адміністративні обмеження. Таку думку висловили 66% опитаних проти 54% роком раніше. При цьому 66% українців за кордоном досі не можуть визначити, коли повернуться.

Усередині країни фіксується позитивна динаміка: частка тих, хто розглядає виїзд, зменшилася з 41% до 33%. Водночас патріотичні заклики мають дедалі менший вплив — люди лишаються там, де є гідний рівень життя, робота, підтримка громади та впевненість у завтрашньому дні. Відповідно, ключове завдання для держави — не лише безпека та економіка, а й створення середовища, у якому люди відчуватимуть, що їх справді чекають.