«Панічна хвиля»: росіяни знову збирають валізи через страх мобілізації

28-річний фахівець із цифрового маркетингу цього літа зібрав валізи й подався до грузинського кордону, залишивши в РФ родину та друзів. Він зізнається, що йому було дуже сумно їхати, і якби не «політична ситуація» та проблеми через блокування інтернету, він не залишав би країну довше ніж на кілька місяців.

Це не поодинокий випадок. Люди виїжджають або готуються до переїзду через атаки українських дронів та чутки про черговий призов. Літні удари спричинили безпрецедентну паливну кризу й серйозно вдарили по електронній комерції. Саме цими атаками влада виправдовує жорсткі блокування Мережі.

Нинішній виїзд поки що менший за масштабами, ніж у 2022 році. На прикордонних пунктах немає багатокілометрових черг, а квитки до безвізових Вірменії, Грузії, Казахстану та Туреччини не зникають за лічені години. Та в правозахисній організації «Ковчег» кажуть: минулого місяця кількість звернень зросла майже у вісім разів порівняно з травнем.

Координатор термінової допомоги «Ковчегу» Ян Словицький називає це «панічною хвилею» еміграції, яка триває від середини липня. За його словами, люди тікають через страх призову, паливну кризу та інтернет-блокування. Дипломат із Москви, який говорив з AP на умовах анонімності, теж підтвердив «відчутне зростання суспільної тривоги цього літа» та потік росіян у Грузії й Вірменії, які бояться мобілізації після парламентських виборів.

Секретар Ради безпеки Вірменії Ален Симонян минулого місяця заявив, що країна не втручатиметься і за потреби допоможе росіянам, які ухиляються від призову. У МЗС РФ ці слова назвали «провокаційними», а депутат Віктор Соболєв заявив, що Росії не потрібні люди, які настільки не люблять свою батьківщину.

Серед тих, хто виїхав, — квір-активіст Даніїл Неонов. Він подався до Вірменії після кількох затримань і 10 діб арешту за фотографію футболки з райдужним принтом у соцмережах, що кваліфікували як демонстрацію екстремістської символіки. Інший 35-річний росіянин розповів, що більше не хоче жити в країні без свободи слова, зі знищеною економікою та шкільною пропагандою війни й ізоляціонізму. Він чекав змін понад десять років, сподіваючись, що «все владнається».

Утім, жоден з опитаних росіян не згадав, що від рук російських військових щодня гинуть українці. Кожен із них боявся лише за себе, і ніхто не сказав, що війна має припинитися.