«Кузьма» з 32-ї бригади: історія водія, який під обстрілами вивозив поранених

У селі Свічківка на Черкащині попрощалися з Василем Накладюком, який служив механіком-водієм медичного пункту 1-го механізованого батальйону 32-ї окремої механізованої Сталевої бригади. До війни чоловік працював на тракторі, а з 2022 року пересів на броньований М113 та санітарний пікап.

Позивний «Кузьма» закріпився за Василем ще з 1990-х, коли він навчався на водія. Побратими жартували, що невчасно підстрижений Василь скидався на доброго домовика з мультфільму, але за м'якою вдачею ховався справжній характер.

У липні 2023 року під Берестовим на Сватівському напрямку він здійснив неможливе: під щільним мінометним обстрілом, коли рація не працювала, а інші водії відмовилися їхати, Василь разом із медиком Сергієм «Ватсоном» витягнув бійця з позивним «Бєлий», якому міною відірвало руку. Пізніше, вже на Покровському напрямку, ситуація повторилася — «Кузьма» на своєму пікапі продовжував рятувати поранених, коли територія прострілювалася наскрізь.

«У побуті — жодного скандалу. Робота робилася прекрасно. А готував він як! Його фірмова гостра картопля з м'ясом по-закарпатському, його бограч... Це було неймовірно смачно», — розповідає побратим Олександр.

Домівкою для Василя була родина: дружина, доньки та шестеро онуків. «Як він телефонував додому, то тільки й чути було: онука, онука, онука... Він ними жив, він ними марив. Хотів, щоб кожен солдат дожив до своїх онуків», — згадує Олександр. Навіть на фронті Василь шукав спокій у рибалці — де б не стояв підрозділ, він знаходив ставок і ніколи не повертався без риби.

Трагедія сталася ввечері 17 грудня біля села Мирне на Покровському напрямку. О 22:45 у будинок, де чергували медики, влетів ворожий БПЛА літакового типу. Василь та його побратим Володимир загинули на місці, Антона вибуховою хвилею викинуло через вікно — він дивом вижив.

«Я особисто його розкопував. На четверту добу я відкопав двигун того "Шахеда" на глибині 40 сантиметрів. Він досі був такий гарячий, що я шкіру на пальцях спік», — тихо ділиться Олександр.

Василя Накладюка поховали рідні в Свічківці. За службу він отримав почесну відзнаку командира бригади «Срібний хрест Воїна-лицаря» II ступеня. У нього залишилися дружина, мама, три доньки, шестеро онуків, брати й сестри.