Пальне з коліс: чи врятує бензовоз прифронтові АЗС

На прифронтових територіях стаціонарні АЗС стають рідкістю — ворог систематично б’є по них, тож бізнес переходить на продаж пального «з коліс». Формат не новий, але досі перебуває в сірій зоні: законним його назвати важко, а будь-які спроби врегулювати ринок наштовхуються на суперечки операторів.

Учасники дискусії сходяться в одному: лишати прифронтові громади без легального пального не можна, а відновлювати там стаціонарні заправки — марно. Розбіжності починаються, коли йдеться про те, хто саме отримає право торгувати з пересувних пунктів. За аргументами про безпеку й тінізацію ринку, кажуть експерти, ховається звичайний конфлікт інтересів між місцевими гравцями та потенційними «заправками-гастролерами».

Нафтогазова асоціація України виступає проти легалізації мобільних АЗС. Її президент Ярослав Старовойтенко наголошує: стаціонарна станція має підземні резервуари, тож навіть пряме влучання не викликає масштабної детонації. Натомість бензовоз із чергою авто — надто вразлива ціль: влучання FPV-дрона може обернутися потужним вибухом. Додатково податкова втратить можливість перевіряти такі точки, а система електронного адміністрування пального буде зруйнована.

Попри це, стихійний продаж уже існує: люди возять каністри та єврокуби, перепродуючи пальне з націнкою близько 10 гривень за літр. Обсяги мізерні — споживання в прифронтових районах упало до 10% від звичного. Аналітик «Нафторинку» Олександр Сіренко пропонує компроміс: дозволити торгівлю з бензовозів лише компаніям, які втратили власні заправки на цій території, і працювати вони мають під контролем військових адміністрацій. Також він радить звільнити постраждалих ритейлерів від авансового податку на прибуток.

Ситуація складна, але не критична: на трасі Дніпро — Харків заправок майже не лишилося, проте в населених пунктах вони працюють — доводиться їхати на 10–30 кілометрів далі. За останні два місяці ворог пошкодив до 200 АЗС, а удари сягають уже 200 кілометрів від лінії фронту.