У Німеччині українця засудили за звʼязки з РФ, двох інших виправдали

Вищий земельний суд Штутгарта виніс вирок у резонансній справі про підготовку диверсій. 30-річного громадянина України визнали винним у роботі на російську розвідку та засудили до одного року і трьох місяців позбавлення волі. Утім, реально за ґрати він не сяде: цей строк уже покривається попереднім триманням під вартою. Вирок ще не набув чинності.

За версією слідства, у березні 2025-го чоловік, який мешкає у швейцарському кантоні Тургау, отримав завдання від посередника з окупованого Маріуполя. Йому доручили надіслати в Україну два пакунки з автозапчастинами та GPS-трекерами через місцеву службу доставки. Виконати це він попросив 22-річного знайомого з Констанца, а той, бо в місті не було філії перевізника, залучив 25-річного друга з Кельна, який і відправив посилки.

Прокуратура наполягала: чоловіки свідомо працювали на російську розвідку, щоб вивчити логістичні маршрути поштової служби та потенційні цілі для атак. Планувалося, що наступним кроком стане пересилання пакунків із запалювальними речовинами. Однак суд не побачив доказів конкретних планів підпалів. У листуванні обвинувачених не знайшли переконливих натяків на саботаж, а завуальовані формулювання, на які посилалося обвинувачення, суддя трактувати так само не став.

Щодо 30-річного засудженого суд визнав: він міг розуміти, що GPS-трекери призначені для розвідки цілей, а не для відстеження автозапчастин. Чоловік діяв конспіративно, намагався не лишати слідів і знав, що отримав завдання через посередника від російської держструктури. Рухала ним не ідеологія, а гроші — таких виконавців фахівці називають «агентами одноразового використання». Їх вербують через соцмережі без жодної розвідувальної підготовки й платять небагато.

Ця справа нагадала про випадок 2024 року, коли на складі DHL у Лейпцигу загорілася посилка з авіавантажем. Джерела у сфері безпеки тоді припускали, що вибуховий пристрій заклали за завданням Росії. Подібні диверсії та шпигунські операції в Європі стають дедалі частішими, і зазвичай їх виконують саме такі дистанційно завербовані люди, які працюють за гроші чи дрібні послуги.