Наталуха з'їздив на Дрогобицьку солеварню туристом і знайшов дивний чек

Про свою поїздку на Львівщину посадовець розповів у Facebook. За його словами, він поводився як звичайний турист: придбав екскурсію, каву та сувеніри. Під час трьох безготівкових оплат чека йому не пропонували, а коли він попросив його сам, персонал, за його описом, занервував.

Далі до Наталухи приєднався приятель, який вирішив перевірити цю історію на собі. Він теж отримав замість чека папірець із «передбаченням», а після прохання видати саме фіскальний чек за касою почався ажіотаж. У нього, за словами голови Фонду, навіть уточнили, чи він не з податкової. Зрештою чек видали, але оформлений він був не на державне підприємство «Дрогобицька солеварня», а на ФОП Гаркушу Л. О. Наталуха припускає, що через приватного підприємця може проходити частина виторгу від товарів і послуг на території заводу. Реальні обсяги цих коштів, за його словами, має показати аудит.

Окремо він порахував, скільки солеварня могла б заробляти на екскурсіях. За квитка у 150 грн і середньої групи з 35 людей чотири екскурсії на день дають близько 21 тис. грн. Спираючись на дані Львівської ОВА про понад 9,4 тис. відвідувачів за перше півріччя 2025 року, він оцінив річний дохід від квитків у 2,5–4,5 млн грн. Додатково гроші приносять кава, сувеніри та інша продукція.

Приводом для візиту стало рішення сесії Дрогобицької міської ради. Депутати підтримали звернення до керівництва держави та Фонду держмайна з проханням передати солеварню громаді. Серед аргументів — важливість підприємства для міста, відсутність стратегічного значення для держави у виробництві солі, невеликі прибутки та високий рівень зношеності фондів. Зазначають і про аварійність семи з дев'яти пам'яток культурної спадщини місцевого значення, що розташовані на території заводу.

Наталуха наголосив, що зараз у Фонду є дві конкретні цілі: повністю зрозуміти внутрішні процеси комплексу та визначити, яка модель і форма власності найкраще підійде для його трансформації. «Все інше – спекуляції», — підсумував він.