На Волині попрощалися з 22-річним бійцем, якого понад рік чекали вдома

Траурна процесія розпочалася з самого ранку: дорогу від Кременця встелили живими квітами. Місцеві мешканці виходили з домівок, ставали на коліна та схиляли голови, коли кортеж із тілом захисника прямував до місця поховання.

Побратими та друзі Ігоря несли труну на руках. Під час церемонії звучав військовий оркестр, а на завершення пролунали три салютні постріли — остання військова шана герою.

Представник ТЦК та СП передав матері загиблого Державний Прапор України як символ держави, за яку її син віддав життя. Для родини це був особливо болючий день: понад рік близькі жили надією, що Ігор живий, але тепер він повернувся додому «на щиті».

Окремим символом прощання став батьківський коровай. Його традиційно готують на весілля як знак родинного щастя, любові та довгого життя. Цього разу він став останнім батьківським благословенням для сина.

Ігорю Приходаю було лише 22 роки. Попереду на нього чекало ціле життя — родина, кохання, мрії та плани, але війна обірвала все це.