Мигдаль по-українськи: чому 25 млн доларів щороку їдуть за кордон

Мигдаль став звичним гостем на українських полицях — у десертах, снеках, молочних напоях. Але майже весь цей горіх привозять з-за кордону. Внутрішнє виробництво досі крихітне, і щороку країна витрачає близько 25 мільйонів доларів на імпорт.

Чому аграрії обходять мигдаль стороною? Передусім через гроші. Закласти сад — дорого, а першого врожаю доведеться чекати кілька років. Додайте нестабільний клімат: весняні заморозки чи посуха можуть знищити все за один сезон. Бракує також спеціалізованих сортів, сучасного крапельного зрошення та систем захисту рослин.

Проте експерти кажуть: порожній ринок — це вікно можливостей. Головне — не повторювати помилок і не продавати сировину. Найбільше грошей приносять мигдалева паста, олія, борошно та готові снеки. Малі господарства можуть об'єднуватися в кооперативи, щоб разом купувати техніку й саджанці та домовлятися з мережами. А ще варто дивитися в бік преміуму: сертифікована органіка й локальний продукт завжди цінуються вище за масовий імпорт.

Швидкого прориву не буде — потрібні час і серйозні інвестиції. Але ті, хто ризикне вкластися в технології та переробку вже зараз, зможуть з часом забрати собі ті самі мільйонні прибутки, які сьогодні їдуть за кордон.