«М’ясник»: як колишній поліцейський став зв’язківцем і дивом уникнув полону

До армії Артем прийшов у 2017-му. Каже, що просто шукав роботу: після чотирьох років навчання на поліцейського швидко розчарувався у службі. Очікував чесної роботи без корупції та родинних зв’язків, а натомість зіткнувся з приниженням молодших і круговою порукою. Звільнення вийшло гучним: перевірка обласного рівня звинуватила його у відсутності викритих злочинів.

Аби не повертати 30 тисяч гривень за державне навчання, пішов у ЗСУ — там якраз підняли зарплати. У поліції він був офіцером, а в армії почав солдатом. Перша ротація — Маріуполь, болота по коліно і полігон, де можна стріляти скільки завгодно. У навчальному центрі зв’язківців у Полтаві Артем виявився єдиним, хто освоїв усю техніку, тож далі були ретранслятори, прошивка радіостанцій і чергування на мережі.

24 лютого 2022-го застав в Олешківських Пісках, куди частина приїхала за два тижні до того. Ніхто не вірив у велику війну. Вранці прокинувся від вибухів, у телефоні — новини про бомбардування Києва, Харкова та Сум. Отримали наказ розосередитися, завантажили речі й рушили. Ворог був ближче, ніж здавалося: на заправці назустріч виїхали три російські «Тигри». Окупанти наставили пістолети і наказали лягати.

«У голові думки: що жив, що ні. А у мене автомат ззаду за сидінням», — згадує Артем. Поруч почався бій, росіяни відволіклися, і він встиг постукати побратимам у «кунг». Ті вискочили озброєні, одного ворога застрелили, решта втекла, покинувши навіть «Тигр». Дружині тоді відповів, що все добре. А позивний «М’ясник» із ним і досі — від напису на старому бронежилеті, який довелося здати під час оновлення екіпірування.