«Металісту» — 100: харківська арена, яку не змогли зламати

Стадіон відкрили 12 вересня 1926 року — його зводили для команди машинобудівного заводу імені Малишева. Як розповідає генеральний директор арени В'ячеслав Шевченко, футбольний клуб «Металіст» з'явився роком раніше, а будівництво підтримував сам завод.

Сучасного вигляду арена набула під час підготовки до Євро-2012: місткість зросла з 23 до 40 тисяч глядачів, з'явилися новий дах, фасад, поле за новими стандартами, освітлення й озвучка. За словами Шевченка, на стадіон тоді витратили близько 700 мільйонів. Спочатку Харків був лише резервним містом турніру, але після підтримки Олександра Ярославського та залучення інвесторів отримав основний статус — і кошти почали вкладати держава, міськрада та облрада.

Останній матч на «Металісті» зіграли в листопаді 2021 року. На 25 лютого 2022-го тут продали майже всі квитки, але гру скасували. З початку повномасштабного вторгнення з 300 працівників у Харкові залишився один — заступник гендиректора Віталій Лепшеєв. «Було страшно мені? Так, було страшно. Але мені треба було ходити, все зачиняти, вимикати світло», — згадує він.

Росіяни били поблизу стадіону щонайменше чотири рази. Востаннє — по східній трибуни: уламки пошкодили трубу, що підтримує покриття, але вибухова хвиля пішла понад дахом, тож сама арена вціліла. Нині тут працюють 30 людей, які доглядають за газоном і приміщеннями. «Якщо завтра приймуть рішення, що ми можемо проводити тут футбол, то через три доби стадіон буде готовий приймати усі футбольні матчі», — каже Лепшеєв.

Вболівальник Олександр Гончаренко, який ходить на «Металіст» понад 40 років, уперше за п'ять років прийшов на арену. Свій перший матч він пам'ятає ще з 1982-го. «Такої атмосфери в душі, як у нас в Харкові, на Металісті, немає і не було», — говорить він. А колишній футболіст Олександр Горяінов, для якого стадіон — «усе життя», вірить: «Відчуваю якусь надію, що незабаром повернеться на цей прекрасний стадіон спортивне життя».

Після завершення війни тут чекають на повернення клубів «Харків» і «Металіст». Ювілей поки святкувати нікому — Лепшеєв зізнається, що сумує за часами, коли арена жила повним життям. «Слава богу, не бомблять, і те добре», — каже він.