«Думали, що полонені будуть як у концтаборах»: мати й сестра російського бійця приїхали до нього в Україну

Майже два роки мати й сестра Михайла Медведя не знали, що з ним. У 2023-му, каже Світлана, її сина забрали до армії — за її словами, затримали просто на вулиці, коли він ішов на роботу. Після цього зв'язок обірвався, а у військовій частині його позначили як зниклого безвісти.

Жінки шукали будь-яку зачіпку: писали до Червоного Хреста, перегортали інтернет. Зрештою заповнили заявку в чатботі проєкту «Хочу знайти» — і звідти дізналися, що Михайло живий і перебуває в українському полоні. Після цього вдалося організувати зустріч.

Те, що побачили Світлана та її донька Марія, їх здивувало. «Думали, що не так усе красиво тут, акуратно. Уявляли, що полонені всі будуть як у концтаборах – у рваному одязі», — розповіли вони. Найбільше жінок вразило те, що син і брат має здоровий та свіжий вигляд — вони гадали, що він погано харчується і схуд.

Світлана окремо відзначила побут у таборі: пральні та сушильні машини, медичну частину, баню і місце для молитви.

Сам Михайло розповів рідним, що до російської армії потрапив не з власної волі. Спершу йому обіцяли роботу зварювальником у тилу — ремонтувати військову техніку, а після підписання контракту він опинився на передовій. У полон він потрапив на Лиманському напрямку: йшов на штурм села як підмога для двох військовослужбовців, яких на той момент уже захопили бійці ЗСУ. Українські військові вийшли з ним на зв'язок через рацію і скерували до місця здачі.

Нині в Росії Михайло офіційно досі вважається зниклим безвісти. Його мати сподівається, що після оприлюднення відео російська сторона визнає його військовополоненим — і тоді його зможуть включити до обмінних процесів.

За даними проєкту «Наш вихід», програма відвідування російських полонених їхніми рідними працює. Такі зустрічі влаштовують, щоб привернути увагу до долі полонених, сприяти їхньому офіційному визнанню та пришвидшити обмін — аби зрештою повернути чоловіків додому, і російських, і українських.