Хусити, які кинули виклик світу: як Ємен перетворився на розірвану війною країну

Колись давні географи називали цю землю Arabia Felix — Щаслива Аравія. Тепер замість пахощів ладану тут їдкий дим від снарядів і пил зруйнованих міст. У центрі цієї трагедії — рух, який змусив рахуватися з собою і сусідів по півострову, і глобальні наддержави.

Ідеться про хуситів, які самі називають себе «Ансар Аллах» — «Партизани Бога». Вони представляють зейдитську гілку шиїтського ісламу. Зейдити правили Північним Єменом майже тисячу років, аж до революції 1962 року, після якої опинилися на маргінесі політичного й економічного життя — у важкодоступних горах провінції Саада.

У 1990-х, коли з півночі посилювався вплив саудівського ваххабізму, зейдитська еліта відчула загрозу своїй ідентичності. Тоді харизматичний релігійний діяч Хусейн Бадреддін аль-Хусі заснував рух «Віруюча молодь» — спершу суто культурний і теологічний проєкт для відродження зейдитських традицій. Але корупція, ігнорування потреб хуситів із боку уряду в Сані та репресії перетворили гуртки з вивчення Корану на осередки збройного опору. У 2004 році урядові війська вбили Хусейна аль-Хусі — і це стало фатальною помилкою: повстання спалахнуло з новою силою. Рух очолив його молодший брат Абдул-Малік аль-Хусі, який перетворив розрізнені загони на дисципліновану армію. Скориставшись хаосом Арабської весни 2011 року, у вересні 2014-го хусити захопили Сану, а визнаний уряд утік.

Те, що починалося як локальний бунт, швидко стало багатовимірною геополітичною війною. У 2015-му Саудівська Аравія та ОАЕ зібрали військову коаліцію — до неї долучилися Бахрейн, Кувейт, Катар, Єгипет, Йорданія, Марокко й навіть Судан. Вони не хотіли, щоб Ємен повністю підпав під контроль Ірану. І саме Тегеран, забезпечивши повстанців балістичними ракетами, безпілотниками-камікадзе, протикорабельними комплексами та морськими мінами, перетворив їх з гірських партизанів на армію, здатну бити по нафтопереробних заводах і аеропортах у глибині півострова. При цьому Ер-Ріяд виступає за цілісність Ємену й підтримує офіційний уряд, а Абу-Дабі зробив ставку на південних сепаратистів із Південної Перехідної Ради, прагнучи контролю над портами в Аденській затоці.

Станом на 2026 рік конфлікт набув глобального виміру — позиційна війна на виснаження. Хусити міцно тримають північний захід країни, де живе більшість населення, а контролюючи частину узбережжя Червоного моря, отримали безпрецедентний важіль тиску на світову економіку — через атаки на судна в Баб-ель-Мандебській протоці. Це змушує США, Британію та союзників втягуватися в дороге асиметричне протистояння.

А сам Ємен як держава фактично не існує — це розірвана на шматки територія без єдиного центру управління, економіки та закону. Понад 80% населення критично залежать від міжнародної допомоги, мільйони дітей балансують на межі голодної смерті, а зруйнована інфраструктура й спалахи середньовічних хвороб відкинули країну в цивілізаційну прірву.