Понад 700 тисяч українців депортували: як отримати статус і які виплати передбачені
Понад 700 тисяч українців у різні роки примусово покинули свої домівки через політику комуністичних режимів СРСР і Польщі. Держава має окремий правовий механізм, який дозволяє таким людям офіційно підтвердити свій статус і отримати підтримку.
У 2026 році пам'ятна дата цих подій припадає на 13 вересня. Закон України «Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою» не лише зберігає пам'ять про трагедію, а й визначає статус постраждалих та встановлює державні гарантії. Йдеться і про українців, яких у 1944–1951 роках примусово переселяли.
Окрема проблема — формальний підхід до підтвердження фактів. Порядок № 643 не вимагає свідоцтва про народження як єдиного можливого документа: обставини для надання статусу можна довести й іншими паперами, передбаченими цим Порядком. Це критично для людей похилого віку, які через десятиліття після депортації вже не мають повного набору документів.
Показовий випадок — 98-річна жінка, яку 1946 року примусово переселили із села Бабиці Білгорайського повіту Люблінського воєводства (Республіка Польща) до Запорізької області. У травні 2026 року вона подала заяву та документи, зокрема архівну довідку про депортацію, але від неї вимагали ще й свідоцтво про народження. Після втручання Офісу Омбудсмана підтвердили: Порядок № 643 не вимагає саме цього документа. У серпні 2026 року Мінрозвитку ухвалило рішення про надання жінці статусу депортованої за національною ознакою.
Статус відкриває доступ до конкретних гарантій. Депортовані, які досягли пенсійного віку або мають інвалідність, можуть розраховувати на санаторно-курортне лікування та відпочинок, 50% знижку на оплату житла й комуналки в межах норм, 50% знижку на ліки за рецептами та позачергове влаштування до закладів соцзахисту. Крім того, визнаються недійсними пов'язані з депортацією рішення про позбавлення державних нагород, учених ступенів, військових, спеціальних і почесних звань, пенсій та інших прав.
Передбачена й одноразова грошова допомога — 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 1 січня року подання заяви. Для її отримання потрібно мати статус і звернутися із заявою до Мінрозвитку. Щоправда, постанова № 371 передбачає, що норми про призначення та виплату цієї допомоги почнуть діяти через 12 місяців після припинення або скасування воєнного стану.
Сама процедура виглядає так. Заяву подають за місцем проживання чи перебування до уповноваженого органу — особисто або через законного представника. Звернутися можуть не лише безпосередньо депортовані, а й ті, хто народився в сім'ях депортованих до моменту їх повернення на місця постійного проживання, але не пізніше набрання чинності згаданим законом. Далі — співбесіда з посадовою особою та заповнення облікової картки, яку заявник підписує. Протягом місяця з дня реєстрації заяви уповноважений орган передає копії документів до Мінрозвитку, а те не пізніше трьох місяців ухвалює рішення — про надання статусу або відмову із зазначенням причин. Відмову можна оскаржити в суді.
Якщо уповноважений орган безпідставно затягує оформлення документів чи вимагає папери, яких немає в Порядку № 643, можна звернутися до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Адреса: вул. Інститутська, 21/8, м. Київ, 01008; електронна пошта [email protected]; гаряча лінія 16-78.
