Сльози, молитви і забіг: як Гайсин вшанував полеглих захисників

Цьогоріч День пам'яті захисників у Гайсині розпочався з мітингу-реквієму на центральній площі міста. Люди зі сльозами на очах слухали імена полеглих, а потім вирушили до храму Воскресіння Христового на панахиду. Завершився день символічним забігом «Біжу за Героїв — шаную Героїв», який об'єднав понад сотню учасників.

Серед тих, хто прийшов вшанувати пам'ять, була Ольга Міщенко. Її син Богдан загинув у січні 2023-го під Красногорівкою на Донеччині. Майже два роки і чотири місяці він вважався зниклим безвісти, поки його не поховали в рідному селі. Жінка зізналася: написала вірш про сина і прочитала його біля портрета на Алеї Слави.

Наталія Бойко розповіла про свого Олександра, який пішов воювати на дев'ятий день повномасштабного вторгнення. Спершу був водієм, згодом отримав звання молодшого лейтенанта. Перед останнім бойовим виходом син зібрав усі речі у велику армійську сумку і відправив документи додому. «Він знав, що загине», — каже мати. Олександр поліг у липні 2024-го біля Роботиного.

Дагнія Кашкорова прийшла згадати брата Сергія Юрченка, розвідника 61-ї окремої мехбригади. Він загинув торік у серпні на Курщині разом із побратимом. «Вони наші герої. Ми повинні бути вдячними кожну хвилиночку, бо вони віддали за нас найдорожче — життя», — сказала жінка.

У забігу взяли участь і родини, для яких це вже традиція. Тетяна Грабова бігла з донькою на честь чоловіка Олександра Серікова з 47-ї бригади «Магура». Сергій Дєдов прийшов усією родиною — його син Владислав, доброволець із позивним «Дєд», загинув під час оборони Часового Яру. А Дмитро Михайлик пробіг два кілометри на честь батька, який поліг під Красногорівкою.

Організатори наголошують: це не змагання, а можливість згадати. Учасники бігли з табличками з іменами полеглих, обираючи дистанцію від двох до десяти кілометрів. «Це найменше, що ми можемо зробити в пам'ять про них. Головне — пам'ятати тих, хто віддав за нас життя», — зазначив голова місцевого «Колосу» Юрій Охріменко.