Чому громади не можуть залучити гроші на відбудову через ППП

В Україні механізм публічно-приватного партнерства (ППП) мав би допомагати громадам залучати приватні гроші на відбудову. На практиці ж усе впирається в бюрократію, відсутність підзаконних актів і страх чиновників.

За даними Мінекономіки, з понад 200 договорів ППП, укладених в Україні, більшість з’явилися ще на початку 2000-х. За останні шість років — лише 13 нових угод. При цьому 60% договорів (114 штук) просто не виконуються, 57 припинені, а 11 призупинені через війну. Реально працюють лише 19 проєктів.

Для порівняння: у Казахстані закон про ДПП ухвалили на п’ять років пізніше, ніж в Україні, — але там уже реалізують 1257 договорів на 7,1 млрд доларів. В Узбекистані — майже 2800 проєктів на 31,1 млрд доларів.

Одна з ключових проблем — відсутність прозорості. На сайті Мінекономіки неможливо знайти детальну інформацію про проєкти ППП: хто партнер, скільки інвестовано, який статус. У Казахстані ж будь-хто може завантажити Excel-файл з усіма даними.

Друга проблема — досі не ухвалені підзаконні акти до нового закону про ППП. Потрібно щонайменше 14 постанов Кабміну та п’ять наказів Мінекономіки. До завершення перехідного періоду залишилося три місяці, але жоден документ навіть не оприлюднили для обговорення.

Громади не мають ані досвіду, ані ресурсів, аби самостійно готувати проєкти. Залучати радників за бюджетні кошти фактично неможливо через недолугу постанову Кабміну, яку «покращили» 2022 року. Вона містить стільки суперечностей, що жодна громада не змогла нею скористатися за чотири роки.

До того ж з нового закону прибрали можливість для бізнесу ініціювати проєкти через так звані незапрошені пропозиції. Хоча в Казахстані 40% проєктів ДПП запустив саме бізнес, у Киргизстані — майже 80%. В Україні цей інструмент просто вилучили без обговорення.

Не менш серйозна перешкода — страх місцевих чиновників перед відповідальністю. ППП потребує нестандартних рішень, але ніхто не хоче ризикувати через побоювання кримінальних справ. Експерти радять вирішувати це через прозорі процедури, залучення кваліфікованих радників і підтримку з боку держави та донорів.