На Чернігівщині попрощалися з трьома захисниками України

Павло Мазурик народився 5 вересня 1991 року в Бучі, зростав у Києві. Закінчив спеціалізовану школу №7 імені Рильського, а згодом опанував столярну справу в коледжі. У 2010-му його призвали на строкову службу до Військово-Морських Сил, яку він проходив у Севастополі.

У 2018 році Павло одружився. 16 травня 2025-го його мобілізували до Національної гвардії України — служив у військовій частині 3102 «Хартія» оперативно-тактичного з'єднання 2-го корпусу. Загинув 29 липня 2026 року під час виконання бойового завдання на Харківському напрямку. Вдома на нього чекали дружина, батьки, сестра та племінниця.

Євгеній Горбач народився 1 серпня 1981 року. Після дев'яти класів школи №9 продовжив навчання у Сокиринському училищі. Строкову службу проходив у навчальному центрі «Десна», а цивільним життям працював ландшафтним дизайнером у столиці. У 2024-му його мобілізували — був молодшим сержантом і бойовим медиком.

Побратими згадують Євгенія як мужнього воїна, який, попри поранення, рятував побратимів. Місце бою навіть назвали його позивним «Юджен». Він мав відзнаку Міністерства оборони України, медаль «Залізний хрест» та грамоти за професіоналізм. Останні роки жив із дружиною в Бучанській громаді. Пішов із життя 22 липня 2026 року в Сумській області, поховали його в Прилуках. Залишилися дружина, батьки та сестра.

Микола Шульжинський народився 17 травня 1983 року в селі Фаївка. Навчався у місцевій школі, згодом — у Печенюзькому НВК та Сосницькому професійно-технічному училищі. Після строкової служби служив у Держприкордонслужбі, у 2016–2019 роках брав участь в АТО. З початку повномасштабного вторгнення добровільно пішов до ЗСУ. У 2024-му через тяжкі поранення його звільнили за станом здоров'я. Помер 29 липня 2026 року, поховали наступного дня.