«Втома — це нова норма»: як український бізнес вчиться працювати під час війни

Почути від працівника, що він втомився і потребує паузи, для топменеджера сьогодні — не слабкість, а нова норма. Про це розповіли під час заходу «Топменеджери, які тримають країну. Діалоги з NV».

Перебудову моделі управління в одному з банків розпочали ще до повномасштабного вторгнення. Централізована схема погано працювала в світі, що швидко змінюється, тож повноваження й ресурси розподілили між командами, перейшли до планування за пріоритетами та постійної готовності до змін. Це дає людям відчуття контролю над роботою і право самостійно ухвалювати рішення, що суттєво змінює мотивацію.

У системі управління розділили умови праці тих, хто щодня працює з клієнтами у відділеннях, і тих, хто може працювати онлайн. Першим запровадили додаткові дні відпустки, адже їхнє навантаження вище: незалежно від обставин о 9:00 треба відкрити відділення й почати роботу з клієнтами. Загалом компанії стали толерантнішими до поняття втоми — і це один із серйозних викликів для топменеджера, який звик вважати, що команда має бути такою ж витривалою, як він.

Паралельно бізнес має «позитивний» сценарій на випадок завершення війни, але щоразу повертається до базового, який виходить із того, що війна триває. Попри це ризик-апетит компаній суттєво зріс. Результат помітний: банківська система останні два роки зростає, а кредитний портфель ПУМБ за рік додав майже 48%.

Найбільші ризики нині — в аграрному секторі, передусім для малих підприємств, через зміну тактики російських ударів. Коли падають ціни та виникають проблеми з експортом, банки готові переглядати графіки погашення кредитів і разом із клієнтами чекати на продаж запасів. Держава, своєю чергою, модифікувала програму «5−7−9», передбачивши для аграріїв компенсацію високих ставок на поповнення обігового капіталу.

Критичний стан — у металургії: удари по клієнтах місяць від місяця частішають, а портова логістика не дає змоги переорієнтувати експорт руди на залізницю в потрібних обсягах, бо собівартість зовсім інша. Схожа ситуація була у 2022-му, коли порти заблокували, виробництва зупинилися й виникли проблеми з грошовими потоками. Головне і тоді, і зараз — продовжувати працювати, хоча осінь і зима будуть важкими.

Натхнення дає мілтех. Минулого року галузь зробила справжній прорив, суттєво наростивши обсяги виробництва. Для неї діє державна компенсація відсоткових ставок, інвестиційні програми дозволяють залучати фінансування на нові виробництва за мінімальною ставкою, а державні гарантії розподіляють ризики. Підприємства залишаються цілями для російських атак, але мають відпрацьовані алгоритми роботи. Були влучання по компаніях клієнтів, однак жодного разу клієнт не припинив діяльність, не допустив дефолту й не закрив компанію.