«Бібі знав». Як попередження з Абу-Дабі стало політичною бомбою для Нетаньягу

За десять днів до 7 жовтня 2023 року президент ОАЕ Мухаммад бін Заїд у 45-хвилинній розмові попередив Нетаньягу, що Сінвар готує «щось велике». Це стало відомо з розслідування, яке вийшло цього тижня. Про план під назвою zilzal — «землетрус» — тодішній голова ШАБАК Ронен Бар знав ще з 15 вересня і саме він передав цю інформацію Нетаньягу.

Нині прем'єр заперечує сам факт розмови й подав позов за наклеп. Ситуація для нього справді критична: удар може коштувати влади. Але за цим галасом варто розгледіти механіку таємних операцій і домовленостей у цьому регіоні.

Канал зв'язку виглядає так: Сінвар використовував фатхівського посередника в Газі на псевдо «вугільні очі» (coal eyes). Той роками вів перемовини про обмін полоненими з людиною ХАМАС у Газі Хамадом — під прослушкою ізраїльської контррозвідки. Далі ланцюжок веде до палестинця, який виїхав із Гази до Абу-Дабі й став довіреним радником бін Заїда — за всіма профілями це Мухаммад Дахлян. Потім уже сам бін Заїд і Нетаньягу.

У непідготовленого читача може скластися враження, що Сінвар практично попереджав Нетаньягу про операцію. Це не так. «Готую вам землетрус» прозвучало не як воєнне попередження з доброї волі, а як ультиматум у перемовинах про полонених, які Нетаньягу місяцями зволікав затвердити. Сінвар керував контррозвідкою ХАМАС і готував операцію в таємниці навіть від частини політбюро в Досі, тож навряд чи канал, який регулярно спілкувався з ізраїльською контррозвідкою, знав реальний план. Швидше це була паралельна гра: тиск на одному треку, повна секретність на іншому.

Навіть розмите попередження від глави союзної держави з іменем Сінвара і словом «масштабна операція» — це поріг, після якого належало поінформувати начальника генштабу, голів ШАБАКу та Моссаду. Жодного з цих кроків не було: ні Галеві, ні Бар про розмову не знали. Додайте паралельне попередження від єгипетської розвідки з тією ж відмовкою «контролюємо ситуацію» — і картина перетворюється з разової похибки на стійку модель зверхності до зовнішніх сигналів.

Нетаньягу заперечує факт розмови з бін Заїдом — але як це можна заперечувати, маючи протилежну сторону? Емірати на прохання спростувати розмову відповіли ухильно: «не коментуємо медійні історії». Сама відмова підтвердити спростування важить більше, ніж будь-яке словесне «цього не було». Якби розмови не існувало, підтвердити це для союзника було б найдешевшим жестом. Мовчання дорожче за брехню.

Емірати зіграли гросмейстерськи: відкритими ворогами Нетаньягу не стали, але й чітко дали зрозуміти, що рятувати його політичну шкуру власним спростуванням не збираються. Згадали, певно, і травневий епізод, коли Нетаньягу сам розсекретив таємний воєнний візит до Абу-Дабі попри пряме прохання ОАЕ мовчати — і отримав у відповідь лють Еміратів. Довіра — це саме та валюта, яку тепер економлять.

І, нарешті, сам позов б'є по Нетаньягу дужче, ніж захищає його. Судовий процес відкриває процедуру розкриття доказів, яку бін Заїд не контролює. Невизначеність, яку позов мав закрити, натомість генеруватиме заголовки «Бібі знав» щотижня до виборів у Кнесет 27 жовтня. Для ОАЕ ця невизначеність зручна й не потребує дій. Для Нетаньягу — навпаки, час працює проти нього.