К КраїнаНовини України щогодини

Бакота і не тільки: 6 локацій, які варто побачити туристам

·490 слівредакція
Бакота і не тільки: 6 локацій, які варто побачити туристам

Оглядовий майданчик над Бакотським скельним монастирем — лише вершина айсберга. Навколо Дністра ховаються місця, де можна побачити 440-мільйонну історію Землі, тропічний водоспад і середньовічну церкву-фортецю.

Тревел-блогери Оля Манько і Макс Узол дослідили околиці Бакоти на Хмельниччині та розповіли про небанальні локації, які варто відвідати. Серед них — село Врублівка, звідки відкривається вид на річку Тернаву, що впадає в Дністер. Людей тут майже не буває, бо дорога до оглядового майданчика лишає бажати кращого.

У Субічі, за словами мандрівників, краєвиди запаморочливі: можна постояти на камені, що нависає над обривом. Але головна перлина села — Китайгородське відслонення, яке вчені називають кам'яною книгою землі. Це гігантський листковий пиріг із каміння, де кожен шар — відбиток окремої доісторичної епохи. Пласти лежать рівними поверхами в правильній хронологічній послідовності, що є величезною рідкістю для планети. Це визнаний міжнародний геологічний еталон, куди приїжджають науковці з усього світу.

Окрема історія — водоспад Бурбун, який Оля називає одним із найкрасивіших в Україні. Він ховається в скельному каньйоні, який вимила річка Бобрівка, і нагадує загублений світ: машиною туди не дістатися, а пішки крутими стежками наважаться не всі. Висота водоспаду — лише близько п'яти метрів, але вода заворожує. Щоправда, вона крижана навіть у спеку: +10…+12 градусів, бо річка живиться підземними джерелами, а озерце в тіні каньйону не прогрівається.

У Сутківцях варто побачити Свято-Покровську церкву, зведену 1476 року. Це один із найяскравіших зразків середньовічного храму-фортеці у Східній Європі, який нагадує водночас замок і церкву. Єдиний архітектурний аналог — у Франції, але він далеко не такий ефектний.

А в Отрокові — садиба Сцибор-Мархоцького. Її власник був ексцентричним: отримавши землі в спадок, він самопроголосив їх незалежною Миньковецькою державою. Там працювали паперова, суконна, каретна фабрики, цегельний завод, готель і одна з перших на Поділлі приватних друкарень, а в монетному дворі випускали власну валюту — миньківку. Зараз садибу активно реставрують приватні власники, тож там можна навіть пожити і відчути себе трохи принцесою.

Читайте також