7 моторошних методів лікування, які практикували в минулому

Сучасні пацієнти часто скаржаться на болісні уколи чи неприємний смак ліків. Але якби довелося лікуватися за методами лікарів минулого, ці дрібниці здалися б справжнім курортом. Принцип «не нашкодь» з’явився не так давно — раніше медицина керувалася зовсім іншими уявленнями.

Однією з найпопулярніших практик було кровопускання. Від Гіппократа до середньовічних цирульників вважали, що хвороби виникають через надлишок крові, який порушує баланс рідин в організмі. Лікарі просто розрізали вени й зливали кров у посудину, іноді використовуючи п’явок. Цей метод застосовували навіть у XIX столітті, поки дослідження не довели його шкоду.

Ще радикальніше діяли хірурги, які свердлили отвори в черепі пацієнта — так звана трепанація. Цю практику використовували ще 7 тисяч років до нашої ери для лікування головного болю, епілепсії чи психічних розладів. Вважалося, що так можна випустити злих духів або прибрати тромби, а знайдені в Перу черепи свідчать, що метод застосовували навіть після переломів.

Не менш небезпечним було лікування ртуттю. Стародавні перси, греки та китайські алхіміки вважали її еліксиром життя. Деякі цілителі обіцяли безсмертя, пропонуючи пиво з ртуттю, сіркою та миш’яком. Відомо, що китайський імператор Цінь Ши Хуан-ді помер після таких «таблеток безсмертя». Аж до XX століття ртуттю лікували сифіліс, хоча пацієнти частіше гинули від ураження печінки та нирок.

Стародавні єгиптяни мали організовану медицину, але їхні ліки могли викликати огиду: кров ящірок, мертві миші, запліснявілий хліб і навіть екскременти тварин. Хоча це звучить жахливо, дослідження показують, що в деяких видах гною справді є антибіотики — тож ефект іноді був.

Апогеєм жаху була «трупна медицина». Римляни вірили, що кров загиблих гладіаторів лікує епілепсію, аптекарі виготовляли «порошок мумій» із розграбованих єгипетських поховань, а англійський король Карл II вживав настоянку з людського черепа. Вважалося, що разом з останками пацієнт отримує частку духу померлого, що підвищує життєздатність.

У XX столітті методи стали менш кривавими, але не менш ризикованими. У 1930-х для лікування психічних розладів практикували штучне зниження рівня цукру в крові через інсулін — так намагалися «перезавантажити» мозок. Метод використовували до 1960-х років. А там, де наука не допомагала, вдавалися до екзорцизму та молитов, оскільки психічні хвороби пояснювали демонічним втручанням.

Сьогодні ці методи здаються варварськими, але саме вони підштовхнули медицину до пошуку справді дієвих і безпечних способів лікування.