Зерно в облозі: як «Нібулон» переживає блокаду портів і що з цінами

Літо 2025 року стало для українського агроекспорту справжнім стрес-тестом. Після атаки на цивільні судна наприкінці червня морський коридор фактично зупинився, і до кінця серпня країна відправила на зовнішні ринки лише 1,42 млн тонн зернових та олійних — це приблизно третина від того, що могло б піти за таких умов. Основний тягар перевезень лягає на залізницю та порти Дунаю.

Компанія «Нібулон», яка забезпечує 8–12% українського агроекспорту, у цій ситуації не починала з нуля — альтернативний маршрут через Дунай почали розбудовувати ще у 2022 році. Тепер його довелося терміново масштабувати: повертати людей на флот, перекроювати графіки, шукати фрахт. За словами директора з торгівлі компанії Володимира Славінського, цей етап уже пройдено, і канал працює, хоча й не на повну потужність.

У цифрах це виглядає так: у червні через дунайські порти відвантажили 183,6 тис. тонн, у липні — лише 62,3 тис. тонн, що на 30% менше, ніж торік. Серпневий план — близько 130 тис. тонн. Для порівняння: торік у серпні через глибоководні порти проходило 280 тис. тонн. Тобто проблема не в небажанні бізнесу переорієнтовуватися, а в обмеженнях публічної інфраструктури, браку фінансування та регуляторних бар’єрах.

Головний біль — ціна питання. Альтернативна логістика обходиться приблизно на $70 за тонну дорожче. Світові ціни підросли лише на $15–20, тож решта $50 тиснуть на закупівельні ціни для українських виробників. До того ж зерно довше лежить у країні, сповільнюється оборот елеваторів, і компанія вже підняла тарифи на свої послуги на 40–60%.

Щоб Дунай запрацював ближче до свого потенціалу, каже Славінський, потрібно вирішити кілька конкретних питань. Це і доступ до оборотного капіталу, і компенсація різниці у вартості залізничних перевезень між Великою Одесою та Дунаєм (подібний механізм із 30% знижкою на тарифи «Укрзалізниці» вже працював у 2024 році), і кадрова проблема — частина флоту простоює через бюрократичні складнощі з оформленням документів для екіпажів.

Якщо Велика Одеса не запрацює до пікового експорту кукурудзи, у компанії прогнозують каскад проблем: спочатку дефіцит логістики, потім — місць зберігання, а далі — брак грошей у агровиробників. Ризик масових дефолтів за форвардами поки що менший, бо ринок обережно ставився до ранніх продажів. Але якщо врожай фізично не вдасться вчасно вивезти, фермери не отримають коштів ні на виконання зобов’язань, ні на наступний сезон. Тому бізнес просить банки та НБУ дивитися на ситуацію гнучкіше й не плутати наслідки війни з нежиттєздатною бізнес-моделлю. Головне завдання — виграти час, щоб не доводилося продавати зерно у збиток.