Земля є, а будувати не можна: що перевірити перед покупкою

Найбільше ризиків у ділянок із проблемною історією або спеціальним режимом використання. Це, зокрема, землі, які могли незаконно вибути з державної чи комунальної власності. Особливо це стосується колишніх лісових ділянок: якщо під час їхнього відчуження були порушення, держава або громада може через суд вимагати повернення землі. Для нового власника це означає тривалий судовий спір навіть після оформлення покупки.

Обмеження діють і для земель у прибережних захисних смугах — там забудова суттєво обмежена, а власник має дотримуватися вимог щодо доступу до водойм. Також проблеми можуть створити охоронні зони електромереж, трубопроводів, природоохоронні території чи об'єкти культурної та археологічної спадщини. Вони не завжди повністю забороняють будівництво, але можуть суттєво обмежити використання ділянки або завадити запланованим роботам.

Окрема увага — ділянкам, які купують під майбутню забудову або зміну цільового призначення. Сам факт покупки не гарантує, що на цій землі дозволять звести потрібний об'єкт.

Перед угодою варто перевірити не лише документи продавця, а й історію та правовий статус самої ділянки. З'ясуйте, кому земля належала раніше, як переходило право власності та чи не було сумнівних рішень щодо її відчуження. Звірте дані Державного земельного кадастру: кадастровий номер, площу, межі та цільове призначення. Якщо плануєте будівництво, перевірте, чи можна на цій ділянці будувати запланований об'єкт.

Також зверніть увагу на обмеження у використанні — прибережні смуги, охоронні зони, інженерні мережі, природоохоронні території та об'єкти спадщини. Перевірте, чи немає судових спорів щодо самої землі, а за потреби — і сусідніх ділянок. І обов'язково огляньте ділянку на місці, щоб звірити фактичні межі з документами та побачити водойми, ліс, мережі чи інші об'єкти, які можуть впливати на її використання.

Пам'ятайте: кадастровий номер ще не підтверджує право власності. Щоб дізнатися, кому належить земля, потрібно перевірити дані у Державному реєстрі речових прав, а відомості про саму ділянку — у Державному земельному кадастрі.