З Донецька до Шептицького: як науковиця будує цифрове майбутнє громади

Наталія Костенко працює головним спеціалістом відділу цифрової трансформації Шептицької міськради. Вона — кандидат економічних наук і авторка монографії про геоекономіку. Родом із Криму, довго жила в Донецьку. У 2014-му прилетіла у відпустку до Борисполя, а додому вже не повернулася: у місто зайшла російська колона.

Спершу працювала в евакуйованому Донецькому технічному університеті в Покровську, потім — стажувалася на заводі в Румунії, запускала виробництво на Львівщині. Коли в центрі зайнятості запропонували стати продавчинею, відмовилася й поїхала за кордон. Повернулася у 2022-му, а в 2023-му пройшла конкурс у Шептицьку міськраду.

«Я все життя досліджувала цифрову економіку, тому мені особливо близькі процеси цифрової трансформації», — каже Наталія. У її відомстві впроваджують електронний документообіг, цифрові реєстри та дашборди для моніторингу проєктів. Це робить роботу ради прозорішою.

Головна проблема для трансформації — земля під шахтами, яка належить державі. Громада не може нею розпоряджатися. «У польському Катовіце така земля — власність муніципалітетів, тому там не було перешкод для перетворення закритих шахт в урбан-зони чи вітропарки», — пояснює вона.

Ще один виклик — перекваліфікація шахтарів. У Шептицькому рівень безробіття майже 30%, бо гірники, які виходять на пенсію в 45 років, не хочуть втрачати пільги. «Лише один колишній шахтар відкрив автомайстерню», — наводить приклад Наталія.

Водночас економіка громади вже не тримається лише на «Львіввугіллі». Тут працюють агропідприємства, меблеві фабрики, виробництво авточохлів. А релоковане з Рубіжного підприємство «АГК Україна» — єдине в громаді з роботом-маніпулятором. Воно співпрацює з місцевим коледжем, навчаючи молодь альтернативній енергетиці.

«Молодь не прагне важкої ручної праці, тому перспектива — автоматизовані виробництва», — підсумовує Наталія.