«Склад — це не просто коробки з книжками»: СЕО Vivat про те, чому релокація не рятує від усього

Склад великого видавництва — це не просто приміщення під коробки. Потрібні високі стелі зі стелажними системами, якісна підлога, рампи й під'їзди для вантажівок, пожежогасіння, відеоспостереження, стабільний інтернет, програмне забезпечення та складська техніка. А ще — особливі умови зберігання: папір і картон бояться вологи й перепадів температури, тож у непристосованих ангарах чи підвалах книжки відсиріють, деформуються або вкриються пліснявою.

Але навіть ідеальне приміщення не працює без людей. На складі — десятки фахівців, які знають товар, внутрішні системи й логіку комплектування замовлень. Vivat уже проходив через швидку релокацію: на початку повномасштабної війни, коли Харків постійно обстрілювали, частину товару перевезли до Рівного — понад двадцять двадцятитонних фур книжок, стелажі та обладнання. На папері все було правильно, на практиці нову команду довелося довго навчати, а кількість помилок у відвантаженнях стала завеликою. Для видавництва це не просто незручність: у договорах із торговельними мережами передбачені штрафи за пересорт і порушення термінів. Зрештою компанія повернулася до Харкова.

Той досвід показав і власні слабкі місця — не всі процеси були достатньо автоматизовані, а програмне забезпечення не дозволяло легко масштабувати роботу на нову локацію. Тож тепер Vivat не просто розвозить книжки різними складами, а розподіляє їх за бізнес-процесами: один склад може працювати з B2B-клієнтами, інший — із B2C. Якщо ж просто розкидати запас по десяти складах, постає питання, як зібрати одне замовлення: позиції з різних міст доведеться або звозити в одну точку, або відправляти кількома посилками, що збільшує час і вартість логістики.

А рентабельність у видавничому бізнесі й так невисока. Дорожчає пальне, зростають зарплати, послуги перевізників і розподільчих центрів. Раніше орієнтувалися приблизно на 5% валового доходу на логістику, тепер ця частка зростає — і зрештою витрати впливають на кінцеву ціну книжки.

Порада друкувати менші наклади теж має межу. Чим менший наклад, тим вища собівартість примірника: частина витрат на права, переклад, редактуру, дизайн і маркетинг не залежить від тиражу, а от вартість друку змінюється драматично — різниця між 1000–1500 і 3000 примірниками може сягати 30–40%. Підняти ціну на стільки ж не вийде, бо купівельна спроможність читачів падає. До того ж якщо маленький наклад швидко продається, книжку треба додруковувати, а черга в друкарнях зараз може сягати близько двох місяців — і за цей час видавництво втрачає і продажі, і вже оплачений інформаційний ефект.

Повна релокація не зводиться й до оренди нового офісу та складу. У Vivat працює понад 350 людей, значна частина команди живе в Харкові й працює багато років. Переїзд означав би або просити сотні людей змінити місце життя, або будувати значну частину команди заново. Віддалена робота допомагає, але має свою ціну: рішення ухвалюються повільніше, менше живого контакту, слабшає відчуття команди.

Тож простої відповіді на питання безпеки бізнес сьогодні не має. Компанія перевозить частину запасів, розподіляє процеси, друкує менші наклади, переглядає логістику — але кожне з цих рішень має економічні наслідки. Фактично бізнес обирає між концентрацією запасу в одному місці та суттєвим зростанням витрат через його розпорошення. І є речі, які видавництво саме вирішити не може: страхування воєнних ризиків і доступне кредитування для тих, хто втратив товар, обладнання чи інфраструктуру. Бо склад можна знищити за кілька хвилин, а новий склад, нову логістику та нову команду будують місяцями й роками.