Ким бути? Застаріле питання, яке шкодить випускникам

Консультантка з освіти Мар'яна Калабухова вважає, що традиційний підхід до вибору професії у старших класах безнадійно застарів. Запитання «ким ти хочеш стати?» передбачає статичну траєкторію: у 17 років обрати один фах і лишатися йому вірним усе життя. Але сучасний ринок праці так не працює.

Професії зникають, трансформуються та з'являються швидше, ніж триває один цикл навчання в університеті. До того ж вони гібридизуються: відповідь на питання «ким ти працюєш?» тепер часто складається з кількох слів чи навіть речень. Навчатися під конкретну посаду — означає готуватися до минулого.

Фокус на конкретній професії звужує потенціал. Це лише одна з можливих ролей у межах великого процесу, а спроба обрати її заздалегідь обмежує гнучкість. Hard skills, прив'язані до вузької спеціалізації, застарівають за кілька років, а штучний інтелект забирає частину функцій у людини. До того ж образ професії часто хибний: підліток обирає стереотипну картинку, а не сутність діяльності, і розчаровується вже на перших курсах.

Правильний підхід — обирати галузь, а не посаду. Наприклад, біотехнології, урбаністику чи цифрову економіку. Це дає змогу освоїти базовий контекст та інструментарій, але залишає широкий горизонт можливостей. Усередині однієї сфери людина може вільно змінювати ролі — від аналітика до проджект-менеджера чи підприємця — залежно від ринку та власних інтересів. А ще це відкриває шлях до крос-дисциплінарності, адже сучасні прориви відбуваються на стику областей.

Стратегічно правильне питання для випускника звучить не «ким я хочу бути?», а «з якими системами, викликами та у якій сфері мені цікаво розібратися?» — настільки, щоб бути готовим пройти шлях підготовки висококваліфікованого фахівця. Такий підхід знімає зайву тривожність, зберігає варіативність і формує стійкість до будь-яких трансформацій ринку праці.