Весна народів: як революції 1848 року спалахнули в Європі та чому зазнали поразки

Навесні 1848 року здавалося, що старий порядок зруйновано назавжди. Європу захлеснула хвиля повстань — їх назвали «Весною народів». Та вже до зими 1849-го режими оговталися, а революціонери опинилися у вигнанні, в'язницях чи могилах.

Ґрунт для вибуху готувала жорстока криза. Європа переживала «Голодні сорокові»: фітофтороз знищив врожаї картоплі не лише в Ірландії, а й у Фландрії, Пруссії та Габсбурзькій імперії. Ціни на хліб зросли вдвічі, а міський робітник витрачав на їжу до 70% заробітку.

Та голод сам по собі рідко дає революції — зазвичай лише бунти. Річ в іншому: 1848-й став першою революцією епохи телеграфу, залізниць і масової преси. Звістка про зречення французького короля дісталася Відня за дні, а не за тижні, як було у 1789 році. Ті самі ліберальні тексти читали в кав'ярнях різних країн, відчуваючи себе частиною спільного руху.

Переможці на барикадах були об'єднані хіба що ненавистю до старого ладу. Щойно абсолютизм відступив, коаліція розкололася. Під час «Червневих днів» у Парижі буржуазія, отримавши владу, жахнулася вимог робітників про гарантії праці — і застосувала проти них артилерію. Страх перед «червоною загрозою» виявився сильнішим за любов до демократії, чим і скористалися монархи.

Вони зберегли головний козир — регулярну армію. Фельдмаршал Радецький розгромив італійських повстанців, генерал Віндіш-Грец потопив у крові виступи у Празі та Відні. А коли угорська революція під проводом Лайоша Кошута ледь не знищила імперію Габсбургів, імператор покликав на допомогу російського царя Миколу I. Двохсоттисячна армія перейшла Карпати й розчавила угорську незалежність.

Попри поразку, «Весна народів» не була марною. Страх перед новими повстаннями змусив Габсбургів скасувати кріпацтво. Ідеї об'єднання Німеччини та Італії, народжені на барикадах, втілили за кілька десятиліть — щоправда, руками прагматиків на кшталт Бісмарка та Кавура.