У Вінниці обговорили національний Пантеон і повернення поховань героїв з-за кордону

У Вінниці відбулася лекція про створення національного Пантеону, повернення поховань українських діячів із-за кордону та культуру пам'яті в сучасній Україні. Перед майже 50 слухачами у просторі «Ратуша» виступив історик, журналіст, головний редактор «Історичної правди» та військовослужбовець другого корпусу Національної гвардії України «Хартія» Вахтанг Кіпіані.

Окрему увагу лектор приділив національному Пантеону — критеріям, визначеним законодавством, за якими до нього можуть включати видатних українців, а також державній політиці у сфері пам'яті. Кіпіані розповів, що долучений до роботи зі створення Пантеону, і навів уже наявні приклади повернення останків — Андрія Мельника та Євгена Коновальця.

«Ми багато уваги приділяємо пам'яті про героїв попередніх воєн за незалежність України. Я долучений до роботи зі створення національного Пантеону. Уже маємо приклади повернення наших героїв — Андрія Мельника та Євгена Коновальця. Таким чином ми популяризуємо знання про нашу історію та чин наших героїв, щоб суспільство розуміло, чому важливо повертати цих людей в Україну», — зазначив він.

За задумом, Пантеон має бути не просто місцем поховання, а частиною ширшої політики пам'яті — разом із книжками, фільмами, назвами вулиць та іншими способами розповідати про людей, які боролися за українську державність. «Багато націй мають свої пантеони та сформовану політику пам'яті про героїв. І це не обов'язково лише перепоховання чи встановлення пам'ятника. Це можуть бути видавничі програми, назви вулиць, фільми та багато іншого. Завдяки цьому постаті наших героїв стають ближчими та зрозумілішими сучасникам», — наголосив історик.

Говорили й про українські поховання за кордоном. Частина діячів, які у ХХ столітті боролися за незалежність України, поховані в різних країнах Європи, і їхнє повернення потребує окремої юридичної та організаційної роботи, адже правила щодо поховань у різних країнах відрізняються. Серед пов'язаних із Вінниччиною діячів згадали Миколу Лівицького — уродженця регіону та президента Української Народної Республіки в екзилі.

Директор комунального закладу «Музей Вінниці» Олександр Федоришен зауважив, що за кордоном є сотні й тисячі поховань українців, які брали участь у збройній боротьбі за незалежність у ХХ столітті. Частина таких могил може опинитися під загрозою через правила утримання поховань у європейських країнах — зокрема, коли за могили потрібно своєчасно сплачувати оренду. Серед похованих за кордоном є й уродженці Вінниці, Вінниччини та Поділля. Федоришен навів приклад Володимира Чорноморця — підполковника Армії Української Народної Республіки, учасника Першого Зимового походу та заступника голови Товариства вояків Армії УНР у Франції, який народився у Вінниці.

«Пантеон — це місце національної пам'яті. Коли людина у Польщі чи Франції хоче дізнатися, де поховані їхні правителі, політики чи митці, вона може прийти до такого спільного місця пам'яті. Українці точно не гірші за інші нації, тому створення національного Пантеону — це ще один крок у напрямку правильної державної політики пам'яті», — підкреслив Кіпіані.

Тож розмова у «Ратуші» стосувалася не лише того, де мають бути поховані українські герої, а й того, як зробити їхні імена, історії та внесок у боротьбу за державність частиною живої пам'яті сучасної України.