Ірина Дерюгіна: чому киянку називали «Королевою гімнастики»

Ірину Дерюгіну іноземні та радянські експерти називали «Королевою гімнастики». Переглянувши перелік її здобутків, із цим важко сперечатися.

У збірній СРСР з художньої гімнастики киянка дебютувала 1972 року. Спершу вона домінувала на внутрішній арені: п'ять разів ставала абсолютною чемпіонкою Радянського Союзу, стільки ж разів вигравала Кубок СРСР і чотири рази — Кубок Інтербачення.

Далі був вихід на світовий рівень. На чемпіонаті світу 1977 року в швейцарському Базелі Дерюгіна перемогла у багатоборстві та у вправах зі стрічкою, а також взяла два срібла — з обручем і м'ячем. Ще за два роки, у Лондоні, вона знову стала найкращою в багатоборстві, додала золото у вправах з булавами, срібло зі стрічкою та бронзу з м'ячем.

Дерюгіна — єдина в історії Радянського Союзу дворазова абсолютна чемпіонка світу. До неї цього не вдавалося нікому, і після неї — теж. Показовий факт: упродовж 1975–1979 років вона лише одного разу не виграла багатоборство на змаганнях, у яких брала участь, поступившись першим місцем іншій гімнастці.

Здобутків могло бути ще більше, якби не прикра травма 1979 року, яка наблизила дострокове завершення кар'єри. Натомість радянський, а згодом український спорт отримали феноменальну тренерку, яка виховала не одне покоління світових чемпіонок та олімпійських призерок.

Олімпійських нагород у послужному списку Дерюгіної немає — і це виглядає дивно для найкращої спортсменки свого покоління. Пояснення просте: до 1984 року художня гімнастика не входила до олімпійської програми. Якби МОК визнав цей вид спорту раніше, олімпійське золото напевно було б у її колекції.