Устим Кармелюк: 35 втеч і літинська тюрма, що стала легендою

Устим Кармелюк — постать, яка обросла міфами ще за життя. Селянський ватажок, якого називали «українським Робіном Гудом», понад 20 років тримав у страху подільську шляхту. Його загін нападав на маєтки понад тисячу разів, а до руху долучалося до 20 тисяч селян різних національностей. Награбоване він роздавав бідним, а сам, за спогадами сучасників, так і не нажив жодного статку.

Літинський острог був головним каральним форпостом імперії на Поділлі. Кармелюк опинявся там чотири рази, і щоразу знаходив спосіб утекти. Загалом за життя він здійснив 35 втеч, але найзухваліші — саме з Літина. У 1832-му, очікуючи на смертний вирок, він розібрав стелю камери, вибрався на дах і зник просто під носом у варти.

Сучасники дивувалися: простий кріпак вільно говорив польською, ідишем і непогано розумів румунську. Шляхту це дратувало — вони не могли змиритися, що селянин розумніший за них. А ще Кармелюк мав несподівані прояви доброти: якось під час пограбування маєтку побачив бідну породіллю й залишив їй золоті червінці на хрестини.

У відкритому бою його не могли взяти, тому влада пішла на хитрість. У жовтні 1835-го колишній поплічник виказав, де переховується отаман. У хаті в селі Шляхові Коричинці на нього чекав 18-річний шляхтич Федір Рудковський. Люди вірили, що Кармелюк — «характерник», якого не бере звичайна куля, тож Рудковський зарядив рушницю срібним ґудзиком і вистрілив у голову.

Тіло ватажка кілька днів возили селами для залякування, поховали без труни й хреста за межами цвинтаря в Летичеві. Рудковський отримав від царя діамантовий перстень. Але пам'ять про Кармелюка лишилася в піснях і легендах, а в Літині — у будівлі тієї самої тюрми, де нині краєзнавчий музей із 8 тисячами експонатів. Щоправда, будівля в аварійному стані, а половину приміщень приватизували.