Угорщина висилає десятьох російських дипломатів: як у Будапешті роками діяв шпигунський хаб

Про видворення повідомило угорське МЗС. Міністерка закордонних справ Аніта Орбан — не родичка експрем'єра Віктора Орбана — пояснила, що так уряд захищає безпеку і суверенітет країни. Станіславов назвав це безпрецедентною ескалацією, а російське МЗС обіцяло «жорстку й болючу» відповідь. Щоправда, вже наступного дня речник Путіна Дмитро Пєсков трохи знизив градус: відповідь буде, але руйнувати «цінну спадщину» відносин із Будапештом Москва не хоче.

Список на видворення з'явився не за кілька днів. Ще 2022 року, коли європейські країни масово висилали російських агентів під дипломатичним прикриттям, угорська контррозвідка передала уряду Віктора Орбана перелік кандидатів. У відповідь вона почула категоричне «ні» — про це писав журналіст-розслідувач Саболч Пані. Резидентура російських спецслужб залишалася в країні практично недоторканою. Лише після поразки Орбана на виборах новий уряд отримав від спецслужб оновлений список приблизно з десятка ідентифікованих розвідників.

Першим видворили «дипломата» Артура Сушкова, і його справа показує, як працювала вся система. Від Угорського інституту міжнародних відносин до російського посольства — лише перейти вулицю Байза. 2024 року на дві відкриті дискусії інституту прийшов 36-річний третій секретар посольства Сушков, якого влада ідентифікувала як офіцера Служби зовнішньої розвідки Росії. В Угорщині він служив двічі: приїхав 2019 року як аташе, а 8 лютого 2023-го повернувся вже третім секретарем, разом із дружиною Світланою, співробітницею Дипломатичної академії російського МЗС. Колишній контррозвідник Ференц Катрейн пояснював журналістам, що російські офіцери часто їздять парами, а дружину чи чоловіка можуть використовувати для передачі повідомлень або грошей.

Сушкова цікавили передусім Mathias Corvinus Collegium та Угорський інститут міжнародних відносин — установи, пов'язані з Балажем Орбаном, політичним директором експрем'єра. На відкритій дискусії він познайомився з дослідником аналітичного центру, який мав контакти з урядовцями. Далі — зустрічі без протоколу, навчання конспіративному зв'язку, цінні подарунки й натяки на оплату за корисну інформацію. За даними угорських спецслужб, так Сушков почав вербувати щонайменше трьох угорців. Його цікавили плітки про чиновників, внутрішня кухня влади, проєкт АЕС «Пакш-2» і відносини Будапешта з Києвом. В одного зі співрозмовників він навіть просив пароль до внутрішньої Wi-Fi-мережі інституту.

Контррозвідка спершу сподівалася перевербувати росіянина, а коли стало зрозуміло, що він не погодиться, запропонувала вислати. Але в лютому 2026 року команда Орбана це заблокувала: Росія допомагала його кампанії, і перед голосуванням сваритися з Москвою він не хотів. Майже одразу після поразки Орбана Сушкову та його дружині дали два тижні на збори, і 4 травня, ще до формування уряду Петера Мадяра, вони залишили Угорщину.

Резидентура тим часом залишилася. У квітні 2026 року в російському посольстві в Будапешті працювало 47 людей, у п'ятнадцятьох із них виявили зв'язки зі спецслужбами. За оцінкою посадовців кількох країн НАТО, після вислання Сушкова в посольстві залишалося щонайменше 12 ідентифікованих або підозрюваних офіцерів Служби зовнішньої розвідки — і це без офіцерів ГРУ та ФСБ. Серед ключових фігур називають радника-посланника Тиграна Гарібяна, який був перекладачем на зустрічах Орбана з Путіним, та військового аташе Олексія Заруднєва, полковника, пов'язаного з військовою частиною 45807.

Загалом у Будапешті, Сегеді та Дебрецені працювали 45 російських дипломатів — майже стільки ж, скільки в Чехії, Польщі та Словаччині разом узятих. Будапешт був єдиною столицею Вишеградської четвірки, де після початку повномасштабного вторгнення далі працював російський військовий аташе і ще четверо співробітників його апарату. Колишній співробітник угорської спецслужби описував місто як базу, де росіяни тримали кур'єрів, виконавців, конспіративні квартири й орендовані авто для операцій на Балканах та в інших країнах ЄС.

Угорський експерт з безпекової політики Петер Талаш каже, що вислання одного-двох дипломатів може бути переважно символічним, а десятьох — уже здатне суттєво знизити оперативний потенціал посольства, особливо якщо частина з них була розвідниками під прикриттям. Росія може швидко подати кандидатури на заміну, але Угорщина не зобов'язана їх акредитувати. «Справжнє випробування для уряду Мадяра полягає не лише в тому, кого вислали, а в тому, чи дозволять їх замінити», — додає він.