Як Пілсудський таємно захопив Вільнюс: історія 19-річної окупації

Після підписання 7 жовтня 1920 року у Сувалках угоди про кордон, Вільнюс, попри значну польську громаду, відходив Литві. Але вже наступного дня понад 15 тисяч польських вояків, імітуючи бунт проти цього рішення, рушили на місто та захопили його. Це стало третім взяттям Вільнюса польськими силами, і місто лишалося в їхніх руках до вересня 1939-го.

Командувач операцією генерал Луціян Желіговський звернувся до солдатів із прокламацією, де обіцяв «звільнити землі від загарбника» та скликати Законодавчий сейм, який мав вирішити долю цих територій. Формально він діяв нібито без згоди Варшави, а очільник Польщі Юзеф Пілсудський публічно відмежувався від демаршу, заявивши, що «може настати час, коли проти вас буде не лише позиція світу, а й Польщі».

Однак це була лише гра: Пілсудський сам походив із цих земель — народився у селі Залавас за сотню кілометрів від Вільнюса, тож мав особистий інтерес у приєднанні краю. Захоплення він організував потайки, щоб уникнути міжнародного скандалу.

У 1922 році поляки провели референдум у так званій Серединній Литі, але литовці та національні меншини бойкотували плебісцит. Попри це, за його «результатами» край офіційно приєднали до Польщі, і литовська влада втратила контроль над Вільнюсом на довгі роки.