Тасманійські дияволи тисячі років ходили до людей — за недоїдками

Печера Джуукан 2 на північному заході Австралії виявилася спільним «домом» для людей і тасманійських дияволів. Серед знахідок — фрагмент зуба з шару віком приблизно 42 500 – 47 100 років і частина нижньої щелепи з двома молярами, якій близько 6900 – 7300 років.

Люди з'явилися тут приблизно 46 тисяч років тому. Від них залишилися знаряддя, намистини з мушель і навіть заплетене людське волосся. А поруч — рештки тварин, які вказують на регулярні візити дияволів.

Причина, найімовірніше, була буденною — їжа. Тасманійські дияволи харчуються падаллю, хоч можуть полювати на валабі чи птахів. Людська стоянка з недоїдками була для них стабільним джерелом поживи.

Загалом у печері каталогізували понад 8000 кісток тварин. Близько тисячі мають сліди жування чи гризіння, більшість залишили гризуни. Але щонайменше десять кісток несуть відбитки, що збігаються з зубами тасманійського диявола. Вони охоплюють період від приблизно 47 тисяч років тому до початку голоцену близько 11 600 років тому — тобто це не випадковий епізод, а повторювана практика.

«Ми знайшли багато доказів наявності кісток, які жували та перетравлювали дияволи, що свідчить про те, що дияволи мали доступ до падла, накопиченого людьми», — розповів палеонтолог і зооархеолог Тімоті Черчилль з Університету Нового Південного Уельсу.

Дослідники вивчили й 263 перетравлені фрагменти кісток. Деякі були надто великими для дрібних місцевих хижаків — кволів чи мульгарів. А от для травлення великого сумчастого хижака на кшталт тасманійського диявола їхній розмір підходить.

Черчилль називає дияволів своєрідними «місцевими прибиральниками». «Дияволами були місцеві прибиральники. Вони їли гниюче м'ясо, що зменшувало ризик захворювань. Наявність сміттєущільнювача на чотирьох ногах, який би бігав навколо, безумовно, була б перевагою», — пояснив він.

Ідеться не про приручення чи навмисне годування тварин. Радше про сусідство, вигідне насамперед дияволам: вони поверталися туди, де завжди залишалася доступна їжа. Це добре пояснює, чому сліди їхніх зубів знайшли саме на кістках, накопичених у місцях людської діяльності.