Вудки замість риби: як субконтрактація може врятувати український бізнес

Суть проста: велике підприємство зосереджується на головному, а виготовлення деталей, вузлів чи окремих послуг передає меншим фірмам-субконтракторам. Такий розподіл праці відомий давно, але по-справжньому розквітнув у ХХ столітті, коли на конвеєр поставили автомобілі й літаки. Для малого та середнього бізнесу це гарантований збут, зростання доходів і часом доступ до новітніх технологій. Для економіки загалом — гнучкість і прискорення технічного прогресу.

Найбільше субконтрактація прижилася в машинобудуванні, авіабудуванні, радіоелектроніці, металообробці. У Євросоюзі за 2025 рік обсяг продукції, виготовленої за такими операціями, сягнув 161 млрд євро, а роботою було забезпечено близько мільйона людей. Держави давно використовують цей інструмент як підтримку малого бізнесу. У США компанія, що отримала велике державне замовлення, зобов'язана частину його віддати малим субконтракторам. У ЄС діє Європейська мережа підприємств, яка влаштовує зустрічі та виставки — як-от травнева Subcontracting у Познані.

Ще 1980-го UNIDO запустила програму розвитку субконтрактації: центри з'явилися у 23 країнах Азії та Африки. Їхні фахівці збирали дані про виробничі можливості місцевих підприємств і передавали їх великим компаніям, які шукали постачальників. Програму на початку 2020-х призупинили, та частина центрів працює досі. Наприклад, турецька біржа субконтрактації при Стамбульській торговій палаті має базу з 3500 підприємств, а 75% запитів надходить з-за кордону. В Іспанії субконтрактація дає близько 10% промислового виробництва, а в Каталонії та Країні Басків — понад 20%. Служба SUBCONTEX об'єднує понад 3000 субконтракторів, серед них 800 підприємств автопрому та 240 — авіаційної галузі.

В Україні картина інша. Субконтрактацію активно використовували ще в СРСР, та після розпаду Союзу виробничі зв'язки зруйнувалися. У машинобудуванні 1990 року було зайнято 2484 тисячі працівників, а 2024-го — лише 222,9 тисячі. Держстат, на відміну від Євростату, не рахує обсягів субконтрактних операцій — певне уявлення дає міжгалузевий баланс. 2021 року внутрішньогалузеві поставки у виробництві машин та обладнання становили 9,7 млрд грн (7,4% випуску), у виробництві автотранспортних засобів — 13,1 млрд грн (9,5%). Частка проміжних товарів в експорті машин та обладнання сягала 36,4%, а електричного обладнання — 91,3%.

Попри окремі успіхи, машинобудування дедалі слабшає: порівняно з 2010 роком зайнятість у галузі впала у 2,2 разу, тоді як у переробній промисловості загалом — удвічі. Тепер тут заправляють середні підприємства, де працює понад 60% усіх зайнятих. Вони не мають ресурсів великих заводів, але й не можуть, як малий бізнес, піти на спрощену систему оподаткування — тому особливо вразливі. Компенсація вартості вітчизняної техніки для агропромислового комплексу ситуацію не рятує.

Вихід, на думку фахівців, — державна підтримка субконтрактації та створення центру субконтрактації в Україні. У ньому мають бути дві пов'язані бази: субконтракторів із їхніми виробничими можливостями та замовлень із кресленнями й специфікаціями. Потрібна й автоматизована система пошуку партнерів. Доступ до базової інформації та розміщення замовлень мають бути безкоштовними, насамперед для малих і середніх підприємств.

Найдоцільніше створити такий центр на базі Торгово-промислової палати України, адже підприємці неохоче співпрацюють із державними установами. Згодом, за іспанським досвідом, варто розбудувати мережу центрів при регіональних ТПП у Дніпрі, Харкові, Запоріжжі, Одесі та Львові, а київський центр підтримуватиме інформаційну систему. Не зайве залучити й фахівців UNIDO з технічною допомогою.

Свого часу центр субконтрактації працював при Луганській регіональній торгово-промисловій палаті, а 29 листопада 2012 року там провели круглий стіл «Перспективи розвитку субконтрактних відносин в Україні». Тоді ж планували відкрити такий центр в Одесі. Російська агресія перекреслила ці плани, а луганський центр закрився. Тепер підтримка субконтрактації має стати важливим напрямом промислової політики — це допоможе відродити машинобудування, зменшити залежність від імпорту та вбудувати Україну в глобальні ланцюги вартості.