Сі Цзіньпін пропонує БРІКС власну «спільноту» зі штучного інтелекту

Про це лідер КНР заявив, виступаючи в неділю, 13 вересня, у Нью-Делі. За його словами, ініціатива, яку він назвав «спільнотою» БРІКС у сфері штучного інтелекту з відкритим кодом, має підтримати спільну розробку й застосування великих мовних моделей. Крім того, передбачені семінари та навчальні курси зі ШІ для країн об'єднання.

Ще одним кроком стало запрошення членів БРІКС долучитися до нової групи з майже 30 держав, яку Пекін створив напередодні, — Всесвітньої організації співпраці у сфері штучного інтелекту. «БРІКС має посилити співпрацю в галузі штучного інтелекту, заохочувати відкрите програмне забезпечення, відкритість, співпрацю та обмін», — наголосив Сі.

Ідеться про ширшу боротьбу за вплив: регулювання штучного інтелекту дедалі більше стає полем суперництва між провідними державами. Пекін просуває екосистему з відкритим кодом як дешевшу альтернативу рішенням із США, де розробники, зокрема OpenAI та Anthropic, роблять ставку на закриті моделі.

Щоправда, чи поділяють цю концепцію інші учасники БРІКС — наприклад, Об'єднані Арабські Емірати та Індія, — наразі невідомо. У спільній декларації об'єднання, оприлюдненій у суботу, 12 вересня, пропозиція Сі прямо не згадувалася. Натомість там ішлося про заклик до «міжнародної співпраці з метою підвищення доступності ресурсів штучного інтелекту при одночасному гарантуванні безпеки, захищеності, інклюзивності та надійності» технології.

Логіку відкритого коду як запоруки безпеки та справедливості у сфері ШІ описав і міністр державної безпеки КНР Чень Ісінь. «Деякі країни використовують чорні списки, екосистеми із закритим кодом та технологічні обмеження, щоб розірвати глобальні промислові ланцюги та ланцюги постачання у сфері ШІ, посилюючи незбалансований розвиток світової ШІ-індустрії», — написав він у статті, опублікованій у суботу. Водночас Пекін визнає, що відкритість має межі: виступаючи на китайському саміті зі ШІ в липні, Сі наголошував на потребі балансу між розвитком і безпекою.

БРІКС заснували у 2009 році Бразилія, Росія, Індія та Китай, за рік до них приєдналася Південно-Африканська Республіка. Відтоді об'єднання розрослося до 11 країн, які разом охоплюють близько половини населення планети та значну частку світових запасів енергії, ресурсів і виробництва. Водночас, за оцінками експертів, розширення оголило й розбіжності: учасники прагнуть більшого впливу у світовому порядку, але їхні політичні, економічні та зовнішньополітичні інтереси часто не збігаються.