Видалив файл? Не поспішай радіти: куди насправді зникають дані

Здавалося б, що складного: натиснув «видалити» — і слідів нема. Але насправді операційна система лише розриває зв'язок із файлом і позначає місце на диску як вільне. Самі дані залишаються на носії, поки зверху не запишуть щось нове. Відновити такі «стерті» документи можуть навіть нефахівці за допомогою спеціальних програм.

Ще більше дивують хмарні сервіси. Там інформацію дублюють на багатьох серверах для безпеки, тому повне видалення з хмари — майже нездійсненне завдання. А якщо ви просто знесли додаток зі смартфона, ваш обліковий запис нікуди не зник. У мережі так і живуть мільйони «акаунтів-зомбі» — покинутих профілів у соцмережах, магазинах, сервісах знайомств. Вони стають легкою здобиччю для кіберзлочинців під час витоків даних.

І навіть якщо ви видалите пост, він може продовжувати існувати в коментарях, репостах і архівах інтернету. А ще сучасні моделі штучного інтелекту, які навчалися на ваших даних, «запам'ятовують» їх у своїх алгоритмах. «Розучування» для ШІ — надзвичайно складний технічний процес, попри юридичне «право на забуття» з GDPR.

Компанії, навіть отримавши запит на видалення, не поспішають це робити. Резервні копії, які вони створюють для відновлення після збоїв, можуть зберігатися тижнями чи місяцями. Тож у правилах конфіденційності часто чесно пишуть: повне видалення займе час. До того ж деякі дані закон зобов'язує зберігати — для податкової, бухгалтерії чи захисту в судових спорах.

А от сучасні SSD-накопичувачі поводяться особливо. Через рівномірний розподіл запису система не завжди знає, де фізично лежить файл. Спеціальна команда TRIM пришвидшує стирання, але ускладнює і відновлення, і гарантоване знищення даних. У великих дата-центрах натомість дедалі частіше використовують криптографічне стирання: дані шифрують, а під час видалення знищують ключ. Без нього інформація перетворюється на безладний набір символів, який неможливо відновити.