«Настав мій час щось робити»: сапер з Хмельниччини про службу та розмінування

До армії чоловік працював на будівництві, а після початку повномасштабного вторгнення облаштовував укриття в дитячих садочках. Каже, що давно розумів: війна торкнеться кожного, тож настав і його час долучитися до захисту країни.

«Я розумів, що воювати доведеться усім. І настав мій час самому щось робити», — зізнається Сергій.

Він свідомо обрав службу в Центрі розмінування, де опанував фах сапера. Найскладнішим було запам'ятати великий обсяг теорії, яку, за словами військового, доводиться повторювати щодня — адже з'являються нові боєприпаси, і справа постійно розвивається.

Перша ротація відбувалася на Покровському напрямку. Там сапери зводили інженерні загородження, працюючи переважно вночі через велику кількість ворожих дронів. За одне із завдань Сергій отримав нагороду «Залізний Хрест»: його група встановила мінні загородження, які зупинили просування противника.

Потім була Харківщина — розмінування проходів, робота в полях із високою травою та уламками боєприпасів. Це потребувало максимальної уваги й витримки. Окремо чоловіка вражали зруйновані міста й села.

«Для мене, будівельника, найбільше боліло те, як росіяни нещадно знищують міста, села, чиюсь працю. Я бачив зруйновані оселі, понівечену природу, уламки чийогось життя», — розповідає Сергій.

Нині він готується до наступної ротації. Після перемоги хоче залишитися там, де потрібні його руки: готовий і розміновувати Україну, і відбудовувати її. Але спершу, каже, треба вигнати росіян і зробити землю знову безпечною.