Як війна змінює ринок праці: інклюзія стає економічною необхідністю
П’ятий рік повномасштабної війни змушує українських роботодавців переглядати підходи до найму. Безбар’єрність і працевлаштування вразливих категорій — уже не модний тренд, а практична потреба бізнесу, що зіткнувся з дефіцитом кадрів.
Міграція, мобілізація та хронічний брак працівників стали головними викликами для компаній. Щоб вижити, роботодавці змушені адаптувати вакансії під потреби людей, які готові працювати, зокрема ветеранів, переселенців та осіб з інвалідністю. Тема безбар’єрності поступово перетворюється на економічний імператив.
Аналітики дослідження «Барометр ринку праці» (опитано майже 8 тисяч респондентів по всій Україні) фіксують строкату картину. Найстабільніший напрям — працевлаштування людей з інвалідністю: якщо у 2023 році таку практику мали 36% компаній, то у 2024-му — вже 50%, а у 2025-му показник закріпився на рівні 48%. Це свідчить про поступове створення інфраструктури та готовність облаштовувати робочі місця.
Водночас з іншими категоріями динаміка менш втішна. Реінтеграцією військових у 2023 році займалися 24% компаній, у 2024-му — 43%, але цьогоріч показник впав до 30%. Схожа ситуація з працевлаштуванням внутрішньо переміщених осіб: 35% у 2023 році, 47% у 2024-му і лише 33% у 2025-му. Підтримку працівникам із деокупованих територій надають лише 14% роботодавців проти 32% торік.
Експерти пояснюють такий спад виснаженням ресурсів бізнесу. Багатьом компаніям бракує експертизи, методичної підтримки та бюджетів, щоб запускати довгострокові програми адаптації ветеранів чи психологічний супровід. Частка тих, хто взагалі не працює з темами інклюзії, після зниження до 27% у 2024 році знову зросла до 35%.
Ринок праці перебуває в активній фазі трансформації, але безбар’єрність потребує переходу від точкових ініціатив до системних практик. Без цього бізнесу буде дедалі складніше закривати вакансії в умовах кадрового голоду.
