Куба для туристів: готівка замість карток, черги за місце і дві назви кожної вулиці

Для поїздки на Кубу українцям потрібні віза та заповнена онлайн-форма мандрівника. Та цим підготовка не обмежується: острів живе за власними правилами, і кілька побутових деталей здатні зіпсувати відпустку, якщо про них не знати заздалегідь.

Почнімо з грошей. Міжнародні картки тут працюють ненадійно: австралійська служба Smartraveller у вересні 2026 року радила не покладатися на Visa і Mastercard як на основний спосіб оплати. Американські кредитні та дебетові картки на острові не діють узагалі. Тож краще везти достатній запас готівки на всю поїздку. У ресторанах і таксі варто розплачуватися іноземною валютою, а не песо, заздалегідь уточнюючи, які гроші приймають і за яким курсом — місцеві найчастіше віддають перевагу євро. Обмінювати валюту у вуличних торговців без ліцензії не варто: можна натрапити на фальшиві банкноти.

Друга важлива тема — електрика. Через дефіцит пального на Кубі серйозні перебої з енергосистемою, а 18 вересня стався черговий загальнонаціональний колапс, який залишив без світла мільйони людей. Перед вильотом варто перевірити актуальну ситуацію, а в дорогу взяти запас води, заряджені павербанки та роздруковані копії документів. Інтернет теж кульгає: Wi-Fi повільний і ненадійний, тому офлайн-карти, адреси готелів та іншу потрібну інформацію краще завантажити заздалегідь.

Черги на Кубі — окремий жанр. Вони вишиковуються в магазинах, пекарнях, клініках і держустановах. Місцеві не стоять на місці: займають чергу й ідуть у справах. Турист може робити так само, але мусить стежити за тим, за ким саме зайняв місце.

З безпекою на острові відносно спокійно: насильницьких злочинів мало, кишенькові крадіжки трапляються рідко. А от з аптечкою краще не ризикувати — ліків на Кубі бракує, тож медикаменти на різні випадки варто взяти з собою. За бажання можна прихопити більше й передати їх місцевим.

Сигари, один із найвідоміших символів Куби, купуйте лише в державних магазинах на кшталт Casa del Habano. Те, що пропонують на вулицях, — заводські обрізки, а не справжній кубинський тютюн, і історії про «прямо із заводу» — то шахрайство. У громадських туалетах часто бракує паперу, тож серветки варто носити з собою, як і прокладки чи тампони. Виряджатися теж не обов'язково: повсякденний одяг тут доречніший, хіба що в клуб чи театр чоловікам знадобляться штани й сорочка. І останнє: більшість вулиць мають дві назви — сучасну, позначену на картах, і дореволюційну, якою досі користуються місцеві. Щоб не заблукати, краще знати обидві.