Принципи Головкома: як слова стають правилами

7 вересня 2026, 12:31 ·2703 слівредакція

Шістнадцять сторінок про лідерство, правду та відповідальність у війську. Але чи спрацюють вони на практиці, залежить від дрібниць: реакції на незручну доповідь, підготовки штабів і того, хто відповідатиме за помилки.

У вересні Михайло Драпатий оприлюднив "Принципи лідерства Головнокомандувача ЗСУ та розвитку війська в умовах війни". Документ говорить про правду, відповідальність, збереження людей і повноваження командирів. Але сам факт появи тексту не гарантує змін — важливо, як його втілюватимуть у щоденній службі.

Показовою є історія з минулого: після удару по 239-му полігону в червні Драпатий подав рапорт про відставку з посади командувача Сухопутних військ, пояснивши: "Не дотиснув, не переконав, не змінив ставлення до людини в строю". Нові принципи — спроба повернутися до цього з іншими повноваженнями.

Головна проблема — розрив між формальними правилами та неформальними звичками. Формально командир зобов'язаний повідомити про проблему, але неформально знає, що таку доповідь можуть сприйняти як виправдання. Реакція старших покаже, чи розбиратимуться в проблемі, чи каратимуть за саме звернення. Тому ключове — забезпечити людині можливість говорити правду без страху помсти.

Делегування повноважень теж потребує підготовки. Штаб, зібраний поспіхом, не стане спроможним від самого розширення повноважень. Потрібні навчені люди, час на спільну роботу і можливість розбирати помилки. Інакше самостійність залишиться на папері.

Справедлива оцінка рішень — ще один виклик. Розбір має відновлювати обставини: що було відомо командиру, які варіанти він розглядав. Невдача сама по собі не доводить недбалості, але й добрі наміри не звільняють від обачності. Якщо каратимуть за сам невдалий результат, ініціатива втратить переконливість.

За змінами варто стежити за трьома маркерами: що відбувається після незручної доповіді, чи мають штаби умови для навчання, як оцінюють командирські рішення. Це не потребує публічного розкриття бойових обставин, але дає зрозуміти, чи працюють принципи.

Цивільні теж можуть долучитися — підтримати навчання, роботу зі зворотним зв'язком, дослідження змін. Але головне — уважно стежити за продовженням: питати про виконання, визнавати зроблене і називати суперечності. Бо від того, чи вислухають людину, яка скаже правду, залежить, чи дізнається командування про біду, поки ще можна врятувати людей.